Патологія тканинного росту кандидат


НазваПатологія тканинного росту кандидат
Дата конвертації22.02.2013
Розмір445 b.
ТипПрезентации


ПАТОЛОГІЯ ТКАНИННОГО РОСТУ

  • Кандидат

  • медичних наук, доцент

  • Потіха Наталія Ярославівна


1.Пухлина, її патофізіологічна характеристика

  • 1.Пухлина, її патофізіологічна характеристика

  • 2. Етіологія пухлин

  • 3. Концепція онкогена

  • 4. Стадійність канцерогенезу



  • ПУХЛИНА − типовий патологічний процес у вигляді розростання тканини, яке характеризується потенційною безмежністю росту, нерегульованістю росту і атиповістю клітин



Патофізіологічна характеристика пухлин

  • Безмежність росту

  • Нерегульованість росту

  • Анаплазія пухлинних клітин



Безмежність росту пухлинних клітин

  • Безмежність росту пухлинних клітин полягає в тому, що вони не спроможні вичерпати ресурс поділу.

  • Роботами Хейфліка з'ясовано, що у кожній клітині закладена генетична програма, яка обмежує кількість її поділів.

  • Наприклад, фібробласти, взяті від здорового новонародженого і перенесені на культурне середовище, можуть дати максимум 50 подвоєнь маси, а потім перестають ділитися і гинуть. Це число називають лімітом Хейфліка.

  • Пухлина клітини внаслідок генної соматичної мутації втрачає цю обмежуючу програму і починає ділитися безмежно, уникаючи старіння.



Методи культивування пухлин

  • Трансплантація - перещеплення пухлини від однієї тварини до іншої того ж виду

  • Експлантація - культивування пухлинних клітин на поживних середовищах



  • Трансплантаційні штами

  • 1. Карцинома Ерліха у мишей

  • 2. Саркома Крокера у мишей

  • 3. Саркома М-1 у щурів

  • 4. Карцинома Брауна-Пірс у кроликів



РЕГУЛЯЦІЯ КЛІТИННОГО РОСТУ



Нерегульованість росту пухлинних клітин

  • Відсутність реакції на на гормональні впливи, які гальмують ріст нормальних клітин.

  • Гормонозалежна пухлина – пухлина, яка частково зберігає здатність піддаватися контролюючому впливу гормонів

  • Гормононезалежна пухлина –пухлина, яка повністю втрачає здатність піддаватися контролюючому впливу гормонів



Анаплазія пухлинних клітин

  • АНАПЛАЗІЯ – це стійка дедиференціація пухлинних клітин, втрату ними характерної для диференційованих нормальних клітин здатності утворювати специфічні тканинні структури або продукувати специфічні речовини

  • АНАПЛАЗІЯ – це повернення до ембріонального стану, це спрощення структурно-хімічної організації





Характеристика клітинного атипізму:

  • Поліморфізм клітин - розміри і форма пухлинних клітин виходять за межі фізіологічного діапазону коливань; вони набувають як більших, так і менших розмірів, а також невластивої нормальним клітинам форми

  • Співвідношення між цитоплазмою і ядром зсувається на користь ядра в результаті його збільшення



Клітини епідермального раку

  • Багатоядерність, збільшення кількості клітин у стадії поділу

  • Гіперхроматоз ядер, який пояснюється нагромадженням в них нуклеїнових кислот

  • Збільшення кількості ядерець, міграція їх у цитоплазму і навіть за її межі



Хронічна виразка шлунку з малігнізацією



ОБОЛОНКА ПУХЛИННОЇ І НОРМАЛЬНОЇ КЛІТИН

  • Зміни клітинної оболонки



Зміни органоїдів пухлинних клітин

  • Зміни мітохондрій:

  • - зменшення кількості

  • - зменшення розмірів

  • - стоншення мембран мітохондрій

  • - зменшення кількості крист

  • - стоншення крист

  • Зміни рибосом:

  • - дифузне розташування

  • - втрата зв’язків з ендоплазматичною сіткою



Характеристика тканинного атипізму

  • - зміна розмірів і форми тканинних структур; наприклад, значно більше, ніж у нормальних тканинах, коливаються за цими показниками залозисті фолікули в аденокарциномах, вогнища окостеніння в остеосаркомах

  • - повна втрата пухлиною морфологічних ознак, які вказуютьна походження її з певної диференційованої тканини.



ПОЛІМОРФНОКЛІТИННА САРКОМА



ПОЛІМОРФНОКЛІТИННА САРКОМА



Біохімічна анаплазія

  • Біохімічна анаплазія - це особливості метаболізму пухлинних клітин, викликані змінами їх генетичного апарату.

  • Канцерогени здатні не тільки порушувати процес мітозу і запускати механізми безмежного поділу, але й пригнічувати або розгальмовувати інші гени.

  • Внаслідок цього стає іншим ферментний спектр пухлинних клітин.



Особливості білкового обміну пухлинних клітин

  • • активація синтезу нуклеїнових кислот

  • • активація ДНК-полімераз, особливо тих, що синтезують ДНК не тільки на інтактних, але й на пошкоджених матрицях

  • • збільшення синтезу білків, зокрема тих, що забезпечують мітози і ріст пухлини

  • • зниження катаболізму білків; навпаки,пухлина захоплює амінокислоти з інших органів для побудови власних білків („пухлина - це пастка для азоту”)



Особливості енергетики пухлин

  • • активація анаеробного гліколізу і головних ферментів, які його забезпечують, - піруваткінази, гексокінази, фруктокінази

  • • наявність аеробного гліколізу, до якого нормальні тканини не здатні (винятки - лейкоцити, сперматозоїди, клітини сітківки ока)

  • • пригнічення дихання гліколізом (ефект Кребтрі), точніше потужною системою гліколітичних ферментів, які перехоплюють субстрати (неорганічний фосфор, коферменти).



Фізико-хімічна анаплазія

  • Ацидоз

  • Внутрішньоклітинна гіпергідратація

  • Нагромадження калію

  • Підвищення електропровідності

  • Зменшення в’язкості колоїдів

  • Збільшення негативного заряду мембран

  • Зменшення поверхневого натягу



Функціональна анаплазія

  • Функціональна анаплазія проявляється втратою, спотворенням або невідповідністю виконуваної пухлиною функції.



Імунологічна анаплазія

  • Імунологічна анаплазія - зміни антигенних властивостей пухлинної тканини.

  • Ці зміни - результати перебудови білкового обміну.



  • Канцероген - це агент, який в силу своїх фізичних або хімічних властивостей може викликати незворотні зміни або пошкодження в тих частинах генетичного апарату, які здійснюють гомеостатичний контроль над соматичними клітинами (ВООЗ)



Дьогтярний рак у кролика



Хімічні канцерогени

  • 1. Поліциклічні ароматичні вуглеводні

  • 3,4-бензпірен

  • 1,2,5,6-дибензантрацен

  • 9,10-диметил-1,2-бензантрацен

  • 20-метилхолантрен

  • 2. Ароматичні аміни і аміди

  • моноазобензол

  • 2-амінофлюорен

  • 2-нафтиламін

  • хлорнафазин

  • бензидин

  • 3. Нітрозаміни і нітрозаміди

  • N,N-диметилнітрозамін

  • N-нітрозопіролідин

  • N-нітрозометиланілін

  • N-нітрозоморфолін

  • N-метил- N-нітрозосечовина



Поліциклічні ароматичні вуглеводні

  • Канцерогени антропогенного походження.

  • Джерела:

  • відпрацьовані гази автотранспорту

  • дим доменних печей

  • асфальт

  • відходи хімічних виробництв

  • в’ялені і пересмажені продукти

  • Речовини з поліциклічною структурою проявляють переважно місцеву канцерогенну дію.

  • Якщо їх наносити на шкіру, виникає рак, якщо вводити під шкіру - саркома.

  • Поліциклічні ароматичні вуглеводні виділяються з організму різними органами, тому виникають пухлини цих органів - нирок, шкіри, молочних залоз.



Ароматичні аміни та аміди

  • Це переважно азобарвники, для яких характерна наявність двох і більше азогруп а також речовини із структурою дифенілу чи нафталіну.

  • Джерела:

  • Барвники натуральних і синтетичних тканин

  • Кольоровий друк в поліграфії

  • Деякі косметичні засоби

  • Кольорова фотографія

  • Синтез лікарських речовин

  • Канцерогенна дія азо- і аміносполук проявляється при введенні їх у травний канал, під шкіру або при змащуванні шкіри.

  • Пухлини виникають з органах, віддалених від місця введення, найчастіше - в печінці, сечовому міхурі, кишечнику, нирках.



Нітрозаміни і нітрозаміди

  • Вони використовуються як

  • антиоксиданти

  • пестициди

  • напівпродукти при синтезі барвників, ліків, полімерів

  • антикорозійні засоби

  • розчинники фарб

  • Вони викликають різноманітні пухлини печінки, сечового міхура, стравоходу, легень, нервової системи у 40 видів тварин.

  • Канцерогенність їх для людини не доведена, але експериментальні дані викликають онкологічну настороженість.



  • Доведена можливість ендогенного синтезу деяких нітрозосполук із їх попередників і нітрозуючих агентів - нітритів, нітратів, окислів азоту.

  • У дослідах на тваринах показано канцерогенний ефект комбінації нітриту натрію з деякими пестицидами.



УТВОРЕННЯ КАНЦЕРОГЕНІВ

  • ПРЕКАНЦЕРОГЕН

  • ПРОКСИМАЛЬНИЙ КАНЦЕРОГЕН

  • КІНЦЕВИЙ КАНЦЕРОГЕН



  • Згідно сучасних уявлень, всі первинні канцерогени (преканцерогени) метаболізуються в організмі до таких хімічних сполук (кінцевих канцерогенів), які здатні реагувати з макромолекулами клітини (ДНК, РНК, білками).

  • Спільною властивістю кінцевих канцерогенів є те, що вони обов'язково повинні містити реактивний електрофільний (тобто електрондефіцитний) атом, який може атакувати збагачені електронами (нуклеофільні) центри в полінуклеотидах (ДНК, РНК) або білках.



  • Канцерогени переважно реагують з основами нуклеїнових кислот і перш за все - з гуаніном. Метилювання гуаніну приводить до порушення комплементарності пуринових основ у молекулі ДНК - замість нормального поєднання основ гуанін-цитозин утворюється параметильований гуанін-тимін.

  • Оскільки тимін звичайно поєднується з аденіном, то зміни у другій нитці молекули ДНК приводять до утворення комплементарного до тиміну аденіну першої нитки ДНК і в результаті цих порушень пара основ гуанін-цитозин заміщується на аденін-тимін.

  • Такі грубі пошкодження молекули ДНК, які стосуються уже обох її ниток і тому виключають репарацію, приводять до мутацій, тобто порушення генетичного коду і виходу клітини з-під контролю гомеостатичних систем, що завершується її малігнізацією.



Фізичний канцерогенез

  • іонізуючі промені

  • ультрафіолетові промені



РАК ШКІРИ У РЕНТГЕНОЛОГІВ



ВІРУСНИЙ КАНЦЕРОГЕНЕЗ

  • ТВАРИНИ:

  • 1. Саркома Рауса у курей - 1910

  • 2. Фіброма Шопа у кроликів - 1932

  • 3. Папілома Шопа у кроликів - 1934

  • 4. Фактор молока Бітнера - 1936

  • ЛЮДИ:

  • 1. Лімфома Беркіта – Центральна Африка

  • 2. Назофарингеальний рак –Китай

  • 3. Рак шийки матки



КУРЯЧА САРКОМА РАУСА



ПАПІЛОМА ШОПА У КРОЛИКА



  • Гриб Aspergillus flavus синтезує афлатоксин – речовину, яка має різко виражені канцерогенні властивості.

  • Гриб паразитує на кукурудзі, рисі, яйцях, порошковому молоці, земляному горіху (арахісі).

  • Викликає розвиток пухлин печінки.

  • Гриб Aspergillus nidulans синтезує стеригматоцистин.



  • Віруси, що викликають пухлини, називаються онкогенними.

  • Вони поділяються на дві групи залежно від молекулярної структури генома - РНК-вмісні і ДНК-вмісні.

  • РНКомні онкогенні віруси входять до групи ретровірусів (або онкорнавірусів).

  • Їх спільною характеристикою є те, що вони мають геном у вигляді одноланцюгової РНК, а також фермент РНК-залежну ДНК-полімеразу (зворотну транскриптазу, ревертазу).



ВІРУСНИЙ КАНЦЕРОГЕНЕЗ



  • H. Temin (1964) перший висловив і обгрунтував думку, що для репродукції ретровірусів і трансформації інфікованих ними клітин необхідний синтез провірусної ДНК на матриці РНК.

  • Фази процесу зворотної транскрипції і циклу репродукції ретровірусів

  • Перша фаза полягає в синтезі провірусної ДНК (ДНК-форми вірусного генома) шляхом зворотної транскрипції і інтеграція провірусу з ДНК клітини-господаря. Процес починається в цитоплазмі. Через 1-20 год після зараження клітини на матриці геномної РНК ретрсвірусу, звільненої від білкової оболонки, за допомогою зворотної транскриптази синтезується повна ДНК-копія вірусного генома. Далі вона подвоюється, набирає кільцеподібної форми, переноситься в ядро і вмонтовується в клітинну ДНК.

  • Друга фаза - фаза експресії інтегрованої ДНК і дозрівання нових віріонів - починається через 18-20 год після зараження клітини. Перетворившись у частину хромосоми клітини, провірус стає досяжним для транскрипції, тобто для синтезу на його матриці вірусспецифічної мРНК, яка стає попередником віріонної геномної РНК після оточення її вірусними білками.



  • Інтегрований ДНК-провірус має весь набір генів як для репродукції вірусних часточок, так і для трансформації клітини-реціпієнта:

  • gag - ген, який кодує синтез внутрішніх білків віріона;

  • pol - ген, який кодує зворотну транскриптазу;

  • env - ген, який кодує поверхневі глікопротеїди вірусних часточок;

  • src - ген, який відповідає за клітинну трансформацію: саме він ініціює перетворення нормальної клітини у пухлинну і називається вірусним онкогеном.



  • Пухлина починається з пошкодження ДНК !!!!

  • Цей механізм обов'язковий для всіх пухлин, незалежно від того, якими канцерогенами вони викликані - хімічними, фізичними чи біологічними.



Концепція онкогена

  • Причин раку дійсно багато, але всі вони, як вода через лійку, повинні пройти через одно критичне русло - ДНК і залишити в ній слід, тобто пошкодження. Це пошкодження - особливе.

  • Воно тільки тоді приведе до перетворення нормальної клітини у пухлинну (тобто до трансформації), якщо буде локалізуватися не в будь-якій довільній ділянці ДКК, а саме в тій ділянці, де розташовані гени, які контролюють ріст і диференціацію клітини.



  • Ці гени названі клітинними онкогенами, або протоонкогенами.

  • Вони являють собою звичайні компоненти клітинного геному і абсолютно необхідні для життєдіяльності клітини.

  • Без протоонкогенів була б неможливою клітинна проліферація



  • Протоонкогени являють собою гени росту і диференціації клітин.

  • При незначних пошкодженнях нормальна функція їх як стимуляторів росту може в принципі зберігатися, але вона перестає підкорятися контролюючим впливам з боку клітини.



Активація протоонкогенів

  • Точкові мутації

  • Хромосомні транслокації

  • Вірусна трансдукція

  • Інсерція генетичного матеріалу

  • Ампліфікація генів



Вірусна трансдукція

  • Ретровіруси викликають пошкодження клітинної ДКК шляхом внесення у неї трансформуючого вірусного гена, який називається вірусним онкогеном.



  • Доведено, що всі ретровірусні онкогени мають своїх двійників у геномах нормальних клітин.

  • Вважають, що клітинні онкогени асоціювалися з вірусним геномом у недалекому минулому, і цей процес продовжується і сьогодні



  • Чому при повторному потраплянні в клітину вірусний онкоген (нащадок нормального клітинного гена) стає реальним раковим геном?

  • Механізмів такого спотворення зараз відомо декілька:

  • 1. Вірусні онкогени структурно відрізняються від своїх клітинних предків:

  • а) ретровіруси, як правило, захоплюють клітинний онкоген не повністю, без регуляторних (репресорних) генів, тобто вірусний онкоген зберігає свою здатність стимулювати ріст і диференціацію клітин, але втрачає гени-регулятори і стає не контрольованим, тому, повторно потрапивши в ДНК інфікованої або іншої клітини, викликає не обмежений регуляторними генами клітинний поділ;

  • б) сам клітинний онкоген також зазнає структурних змін при захопленні його ретровірусом: якщо в клітині він складався з екзонів (кодуючих ділянок) і інтронів (некодуючих ділянок), то його вірусний нащадок складається лише з екзонів, що затруднює впливи на нього з боку регуляторних генів і з боку епігеномних клітинних регуляторів.



  • 2. Трансдукований ретровірусом клітинний онкоген, позбавлений репресорних генів, піддається у вірусній часточці надмірній експресії і в такому суперекспресованому вигляді повертається в ДНК клітини, в результаті чого починається надмірна продукція кодованого ним онкобілка.

  • 3. ДНК-копія вірусу, яка вбудовується у клітинну ДНК, часто містить відхилення від вірусної РНК, на базі якої утворюється копія. Іншими словами, виникають генні мутації. Вони пов"язані з тим, що зворотна транскриптаза не точно зчитує інформацію з вірусної РНК. Внаслідок таких своєрідних мутацій ДНК-провірус, інкорпорований у клітинну ДКК, стає недосяжним для регуляторних генних і епігеномних впливів.



Хромосомні транслокації

  • Транслокації являють собою дуже важливий механізм активації клітинних протоонкогенів.

  • При деяких формах пухлин мають місце хромосомні розриви в тих ділянках, де розташовані клітинні онкогени.

  • При пухлинах у людей спостерігається три головні класи хромосомних аберацій

  • транслокації,

  • делеції

  • дуплікації (цілих хромосом, сегментів, генів)



  • Прикладом пухлини, яка виникає в результаті транслокації, може бути лімфома Беркіта.

  • Для неї характерна взаємна транслокація між хромосомами 8 і 14.

  • При цьому активується протоонкоген, який розташований у хромосомі 8 в ключовій позиції, в точці розриву, саме там, де транслокований фрагмент цієї хромосоми з’єднується з хромосомою 14.



Інсерція генетичного матеріалу

  • Активація клітинного онкогена можлива, коли по сусідству з ним в ДНК вбудовується чужорідний (вірусний) генетичний матеріал, який не містить онкогена.

  • Вірусна ДНК, інсерційована по сусідству з клітинним онкогеном, активує його до ракового рівня експресії.

  • У людей за таким механізмом може виникати, наприклад, лімфома Беркіта.



Ампліфікація протоонкогенів як механізм індукції раку

  • Як правило, клітинні онкогени представлені однією копією, але доведено, що кількість копій може збільщуватися результаті спонтанних аномалій реплікації ДНК. Це явище називають ампліфікацією (примноженням).

  • Збільшення кількості копій онкогенів результується у підвищення їх сумарної експресії, оскільки виникають додаткові матриці для синтезу РНК.

  • Ампліфікація і збільшена експресія протоонкогенів характерні для деяких пухлин людини.

  • Вважають, шо за таким механізмом виникає нейробластома і карцинома товстої кишки.



Активація клітинних протоонкогенів шляхом точкових мутацій

  • Точкова мутація - це мутація, яка зачіпає лише один нуклеотид із багатьох тисяч, але вона перетворює доброякісний протоонкоген в активний онкоген.

  • Достатньо замінити в онкогені раку сечового міхура людини одну тільки основу - гуанін на іншу - тимін, як неактивний протоонкоген перетворюється в трансформуючий онкоген.



  • Більшість наявних даних свідчить про те, що мутація, незалежно від того, яким канцерогеном вона викликана і який її конкретний варіант, залишається головним механізмом перетворення протоонкогенів в онкогени, а значить найважливішим механізмом канцерогенезу.

  • Сукупність наукових уявлень про вирішальну роль мутацій у виникненні пухлин складають основу мутаційної концепції канцерогенезу.



  • Проти вирішальної ролі мутацій структурних генів у виникненні пухлин були висунуті серйозні контраргументи.

  • Найвагомішими були результати дослідів з перещепленням ядер.

  • На їх основі сформувалася епігеномна концепція, суть якої зводиться до того, що в основі перетворення нормальної клітини у злоякісну лежать не зміни в структурі генетичного апарату, а порушення реалізації генетичної інформації, стійкі порушення регуляції генної активності.

  • Під впливом фізичних, хімічних чи біологічних канцерогенів ті групи генів, які повинні бути репресованими, розгальмовуються, а ті, що повинні бути активними, блокуються. В результаті цього клітина втрачає властиву їй специфіку, стає нечутливою до регуляторних впливів цілого організму.



СТАДІЇ КАНЦЕРОГЕНЕЗУ

  • Трансформація − експресія клітинного онкогена

  • Промоція − розмноження клітин

  • Прогресія − розвиток пухлини в бік озлоякіснення



РАКОВА КАХЕКСІЯ



Метастазування



Роль організму у пухлинному процесі

  • На етапах онкогенезу діють:

  • Ферменти, які ліквідовують канцерогенні фактори

  • Ферменти репарації ДНК

  • Спеціальні гени-репресори клітинного поділу

  • Гени-репресори вірусного геному

  • Знищення мутованих клітин



МЕХАНІЗМИ ІМУННОГО ЗАХИСТУ ОРГАНІЗМУ ВІД ПУХЛИНИ

  • Адаптаційні механізми: класичні імунні реакції, що здійснюються Т- і В-лімфоцитами проти пухлинних клітин, якщо на цих клітинах є антигени



РАКОВА КЛІТИНА



РАКОВА КЛІТИНА, ЯКА ЗНИЩЕНА ЛІМФОЦИТАМИ



ДЯКУЮ ЗА УВАГУ !



Схожі:

Патологія тканинного росту кандидат iconПатологія тканинного росту кандидат
Стадійність канцерогенезу пухлина − типовий патологічний процес у вигляді розростання тканини, яке характеризується потенційною безмежністю...
Патологія тканинного росту кандидат iconПричини патологічного накопичення продуктів обміну речовин Патологія клітини
Хвороби накопичення: Внутрішньоклітинні та позаклітинні накопичення білків, вуглеводів, та ліпідів. Патологія ендо- та екзогенних...
Патологія тканинного росту кандидат iconПре- та перинатальна патологія Дитячі інфекції Сепсис Кафедра патологічної анатомії
Пренатальна (антенатальна) патологія включає в себе патологічні процеси людського зародка, починаючи з запліднення і закінчуючи народженням...
Патологія тканинного росту кандидат iconМета: формувати уявлення учнів про особливості росту й розвитку; закріпити навички вимірювання свого росту і маси тіла; виховувати бажання піклуватися про своє здоров'я

Патологія тканинного росту кандидат iconСкомаровська Лариса Іванівна – кандидат історичних наук, доцент, випускниця Харківського національного університету ім. В. Н. Каразіна
В. Н. Каразіна Брегеда Микола Володимирович кандидат історичних наук, старший викладач, випускник Полтавського національного університету...
Патологія тканинного росту кандидат iconБільше 16 років на ринку добрив та стимуляторів росту Більше 16 років на ринку добрив та стимуляторів росту
Буйського хімічного заводу (Росія) Акварини, Магній сірчанокислий, Кальцієва селітра)
Патологія тканинного росту кандидат iconВнутрішньоклітинні та позаклітинні накопичення білків, вуглеводів та ліпідів. Патологія ендо- та екзогенних пігментів
Внутрішньоклітинні та позаклітинні накопичення білків, вуглеводів та ліпідів. Патологія ендо- та екзогенних пігментів проф. Боднар...
Патологія тканинного росту кандидат iconНауково-методичний супровід інноваційної діяльності знз в. В. Вітюк, проректор з наукової роботи віппо, кандидат педагогічних наук, доцент
В. В. Вітюк, проректор з наукової роботи віппо, кандидат педагогічних наук, доцент
Патологія тканинного росту кандидат iconПатологія імунної системи. Реакції та механізми гіперчутливості. Аутоімунні хвороби. Імунодифецитні стани
Патологія імунної системи. Реакції та механізми гіперчутливості. Аутоімунні хвороби. Імунодифецитні стани Професор Я. Я. Боднар
Патологія тканинного росту кандидат iconПатологія імунної системи. Реакції та механізми гіперчутливості. Аутоімунні хвороби. Імунодифецитні стани
Патологія імунної системи. Реакції та механізми гіперчутливості. Аутоімунні хвороби. Імунодифецитні стани Професор Я. Я. Боднар

Додайте кнопку на своєму сайті:
dok.znaimo.com.ua


База даних захищена авторським правом ©dok.znaimo.com.ua 2013
звернутися до адміністрації
dok.znaimo.com.ua
Головна сторінка