Клінічна фармація в гематології основні симптоми в гематології


НазваКлінічна фармація в гематології основні симптоми в гематології
Дата конвертації22.02.2013
Розмір445 b.
ТипПрезентации


КЛІНІЧНА ФАРМАЦІЯ В ГЕМАТОЛОГІЇ


Основні симптоми в гематології:

  • Загальна слабість.

  • Сонливість.

  • Запаморочення.

  • Серцебиття.

  • Задишка.

  • Втрата апетиту.

  • Збільшення печінки, селезінки і лімфатичних вузлів.

  • Печія кінчика язика, почервоніння з виразками, згладження сосочків.



Основні синдроми в гематології Анемічний синдром

  • слабкість

  • втомлюваність

  • шум у вухах

  • запаморочення

  • задишка

  • серцебиття

  • блідість шкіри і слизових оболонок



Сидеропенічний синдром

  • Зміни шкіри, волосся, нігтів

  • Зміни м'язової системи

  • Зміни слизової травного тракту

  • Зміни слизової дихальних шляхів

  • Зміни системи імунітету

  • Зміни смаку і сприйняття запахів

  • Зміни терморегуляції

  • Зміни психоемоційного стану

  • Дистрофічні зміни внутрішніх органів



Геморагічний синдром

  • Геморагічний синдром лежить в основі геморагічних діатезів – групи захворювань, основною ознакою яких є крововиливи в шкіру і внутрішні органи однієї або декількох локалізацій, що систематично повторюються, спонтанно або під впливом незначних травм.





Поліцитемічний синдром:

  • Характеризується високим еритроцитозом, збільшенням об‘єму циркулюючої крові та її в’язкості.

  • Основні прояви:

  • посилення забарвлення шкіри, слизових;

  • застійні явища у внутрішніх органах;

  • болі голови;

  • тромбози;

  • різке збільшення кількості еритроцитів;

  • ретикулоцитоз, нейтрофільний лейкоцитоз;

  • збільшення в’язкості крові.

  • Компенсаторна поліцитемія – еритроцитоз.

  • Самостійний процес – еритремія.





Лейкемічний (лейкоз):

  • збільшення лімфатичних вузлів і селезінки;

  • різке збільшення кількості лейкоцитів;

  • поява юних і незрілих форм в крові.



Лейкемоїдний синдром

  • Суть лейкемоїдних реакцій полягає у наявності значного лейкоцитозу в поєднанні із зсувом лейкоцитарної формули вліво  “омолодження” клітинних елементів крові.

  • Існуюють два основних види лейкемоїдних реакцій: мієлоїдний і лімфоїдний.

  • Перший тип спостерігається при різних інфекціях (сепсис, гнійні процеси, крупозна пневмонія, харчові токсикоінфекції), впливові іонізуючої радіації, гемолітичних кризах і гострих крововтратах, метастазах пухлин в кістковий мозок. За картиною крові такі лейкемоїдні реакції нагадують хронічний мієлолейкоз.

  • Гематологічна картина при лейкемоїдних реакціях лімфоцитарного типу подібна до хронічного лімфолейкозу. Причиною їх виникнення бувають вірусні інфекції (краснуха, кашлюк, вітряна віспа), туберкульоз та лімфобластні лімфаденіти (інфекційний мононуклеоз, адено- і ентеровірусні інфекції, медикаментозні дерматити, системні хвороби сполучної тканини, реакція відторгнення трансплантату).

  • Лейкемоїдні зсуви ніколи не трансформуються у лейкоз, це зворотні реакції, які зникають при усуненні причини, що їх викликала.



Геморагічний синдром

  • крововиливи в шкіру і внутрішні органи однієї або декількох локалізацій, що систематично повторюються, спонтанно або під впливом незначних травм.

  • Причини:

  • токсикоз капілярних судин;

  • тромбоцитопенія;

  • зміна хімізму крові.



Спленомегалічний:

  • збільшення в розмірах селезінки

  • Причини:

  • патологія крові (гемобластози, гемолітичні анемії, тромбоцитопенії, поліцитемія);

  • гострі та хронічні інфекції,

  • системні колагенози;

  • гіпертензія в басейнах верхньої порожнистої і ворітньої вен,

  • ураження гепатобіліарної системи (цироз, хронічний гепатит, токсичні ураження печінки).



Лімфаденічний синдром

  • збільшення лімфовузлів у розмірах та зміна їх властивостей.

  • Причини:

  • гострі і хронічні лейкози;

  • лімфогранулематоз, лімфосаркома;

  • агрануноцитоз;

  • хронічні інфекції;

  • онкологічна патологія.

  • Для ураження лімфовузлів при захворюваннях крові характерна множинність, системність. Спочатку уражається якась одна їх група, з наступним втягненням в процес інших груп, причому не тільки поверхневих, але і глибоких (середостіння, черевна порожнина). Так, при лімфогранулематозі, хронічному лімфолейкозі спочатку збільшуються шийні лімфовузли, далі  підключичні і так далі. Збільшені лімфовузли при лейкозах та лімфомах ніколи не спаюються з тканинами, не нагноюються і не утворюють нориць.



ДВЗ-синдром (синдром дисемінованого внутрішньосудинного зсідання крові)

  • порушення коагуляційних властивостей крові, активація всіх ланок системи зсідання крові, що веде до утворення дрібних згустків крові і агрегатів клітин (“сладж-синдром”), що блокують мікроциркуляторне русло.

  • Це обумовлює виражені порушення мікроциркуляції в різних органах, гіпоксію та розвиток в них дистрофічних змін. Далі масивне тромбоутворення веде до виснаження запасів всіх чинників зсідання крові в організмі, розвитку гіпокоагуляції, тромбоцитопенії і масивних кровотеч, які важко зупинити.

  • Причини: генералізовані вірусні і бактеріальні інфекції, септичні стани, усі види шоку, термінальні стани, травматичні хірургічні втручання, внутрішньосудинний гемоліз і цитоліз, тяжка акушерська патологія тощо.





Показання до застосування препаратів заліза

  • 1. З профілактичною метою для попередження дефіциту заліза:

    • - вагітним
    • - новонародженим
    • - жінкам в менструальному періоді
    • - особам, які систематично здають кров
    • - хворим, які перенесли гастректомію
  • 2. З лікувальною метою

    • - хворим на залізодефіцитну анемію


Механізм дії препаратів заліза

  • Механізм дії препаратів заліза замісний - вони поповнюють дефіцит Fe в організмі, що необхідно для синтезу залізовмісних сполук



Фармакодинаміка препаратів заліза

  • Основний фармакодинамічний ефект – підвищення кількості еритроцитів та концентрації гемоглобіну в периферичній крові.

  • Це призводить до покращення оксигенації органів та таканин і зменшення або повного зникнення симптомів анемії – неспецифічних (слабкість, серцебиття, запаморочення , задишка, головний біль) та специфічних (сидеропенічних) – спотворення смаку, сухість шкіри, ангулярний стоматит, глосит, специфічні зміни нігтів (витонченість, ламкість, ввігнутість (пойкілоніхія) або наявність ложкоподібної форми.



Лікування ЗДА

  • Ani nescit martem, nescit artem

  • Принципи лікування пероральними препаратами заліза

  • Призначення препаратів з достатньою кількістю ІІ валентного заліза

  • Призначення препаратів, що містять речовини, які покращують всмоктування заліза



Фактори, що сприяють всмоктуванню заліза з кишечника

  • Хлороводнева кислота (сприяє переведенню молекулярного заліза в іонну форму)

  • Речовини відновники:

    • - аскорбінова кислота
    • - бурштинова кислота
    • - ПВК
    • - фруктоза
    • - сорбіт
  • Залізо всмоктується краще натще,

  • а гірше під час чи після їди



Лікування ЗДА

  • Не призначати одночасно з препаратами (антациди, тетрациклін, ацетилсаліцилова к-та) і продуктами (чай, кава, молоко, яйця, бобові), які погіршують всмоктування заліза

  • Не призначати при порушенні всмоктування в кишках

  • Лікувальна доза - 160-200 мг елементарного заліза /добу

  • Достатня тривалість курсу насичення (не менше 1-1,5 місяця)

  • Призначення підтримуючої терапії







Ефективність терапії

  • Оцінюємо

  • через 7-10 днів за збільшенням рівня ретикулоцитів

  • через 1 місяць за збільшенням рівня гемоглобіну



Побічні ефекти феротерапії

  • Нудота

  • Блювання

  • Біль в животі

  • Закреп

  • Діарея

  • Забарвлення калу в чорний колір



Показання для парентеральної феротерапії

  • Абсолютні:

  • непереносимість пероральних препаратів заліза.

  • Відносні:

  • - загострення виразкової хвороби;

  • - загострення неспецифічного виразкового коліту;

  • - синдром порушення всмоктування в кишечнику;

  • - необхідність швидкого насичення організму залізом (перед пологами, операціями).



Протипоказання для парентеральної феротерапії

  • Бронхообструкція

  • Активний гепатит

  • Бактеріальне запалення





Препарати для парентеральної феротерапії

  • Курс 3-5 – 10-15 ін'єкцій

  • Ефективність – підйом гемоглобіну на 1 г/л за добу



Побічні дії

  • Алергічні реакції

  • гемосидероз



Ускладнення, які виникають при парентеральному введенні заліза

  • Флебіти, післяінєкційні абсцеси, болючість в місці введення;

  • Алергійні реакції;

  • Гіперемія обличчя, шиї, відчуття стискання за гудиною, болі в попереку, стенокардія (знімаються анальгетиками+0,5 мл атропіну сульфату);

  • Артеріальна гіпотонія;

  • Потемніння шкіри в місці введення.

  • Протипоказання: гемохроматоз, захворювання печінки, коронарна недостатність, гіпертонічна хвороба ІІ – ІІІ стадій,гострий нефрит.

  • При гострому отруєнні препаратами заліза вводять дефероксамін та ЕДТА



Фармацевтична опіка при призначенні препаратів заліза

  • Лікування препаратами заліза рекомендується проводити під спостереженням лікаря.

  • Лікування препаратами заліза повинне супроводитися періодичними аналізами крові.

  • Дітям препарати заліза рекомендується призначати після консультації педіатра.

  • Лікувати залізодефіцитну анемію слід в основному препаратами для внутрішнього застосування (Fe II).

  • Використання препаратів заліза потрібно поєднувати з оптимізацією харчового раціону, з обов'язковим введенням в меню м'ясних блюд.



Фармацевтична опіка при призначенні препаратів заліза

  • Не потрібно призначати препарати заліза дітям на тлі запальних процесів (ОРВІ, ангіна, пневмонія і др.), оскільки в цьому випадку залізо акумулюється у вогнищі інфекції і не використовується за призначенням.

  • Введення в комплексні препарати заліза аскорбінової кислоти поліпшує засвоєння заліза (як антиоксидант аскорбінова кислота перешкоджає перетворенню іонів Fe-II в Fe-III, не всмоктуються в ЖКТ) і дозволяє зменшити дозу, що призначається. Всмоктування заліза також збільшується у присутності фруктози, янтарної кислоти.

  • Приймання комбінованих препаратів, які разом із залізом містять мідь, кобальт, фолієву кислоту, вітамін В12 або екстракт печінки, надзвичайно утрудняє контроль ефективності терапії залізом (за рахунок гемопоетичної активності цих речовин).

  • При вагітності профілактично показаний прийом полівітамінних препаратів, що містять залізо (глутамевіт, комплевіт, оліговіт і ін.)



Фармацевтична опіка при призначенні препаратів заліза (продовження)

  • Не потрібно одночасно призначати лікарські препарати, що утворюють комплекси, що не всмоктуються, із залізом (тетрациклін, левоміцетин, препарати кальцію, антацидні препарати).

  • Іони заліза утворюють нерозчинні солі, які не всмоктуються, а потім виводяться з калом, з такими компонентами їжі, як фітин (рис, соєва мука), танін (чай, кава), фосфати (риба, морепродукти).

  • Оскільки залізо утворює комплекси з фосфатами, то при надмірно високих дозах у дітей всмоктування фосфатів може знизитися так сильно, що це наведе до виникнення рахіту.

  • Препарати заліза раціонально приймати за 30-40 мін до їжі, що сприяє кращому всмоктуванню. В той же час при такому режимі більш ймовірно виникнення симптомів дратівливої дії на слизову шлунка.



Фармацевтична опіка при призначенні препаратів заліза (продовження)

  • Пероральні препарати заліза потрібно приймати з інтервалом не менше 4 годинників.

  • Таблетки і драже, що містять залізо, не розжовувати!

  • Після прийому препаратів заліза потрібно полоскати рот, а рідкі препарати (сиропи, розчини для внутрішнього застосування) краще застосовувати через трубочку.

  • Прийання препаратів заліза всередину приводить до потемніння калу і може дати помилковопозитивні результати проб на приховану кров.

  • Одночасне призначення препаратів заліза всередину і парентерально (внутрішньом'язово і/чи внутрівенно) повинне бути повністю виключене!

  • Парентеральне введення препаратів заліза потрібно проводити тільки в стаціонарі!

  • Препарати заліза потрібно берегти в місці, не доступному для дітей.



Інші засоби, що застосовуються при гіпохромних анеміях

  • Препарати кобальту (коамід)

  • Людський рекомбінантний еритропоетин (епоетин альфа, епоген, епрекс)



Принципи хіміотерапії гемобластозів

  • Використання двох груп препаратів:

  • гормональні;

  • хіміотерапевтичні протипухлинні.

  • Використання курсового лікування

  • а) багатомісячне – малими дозами – до ремісії;

  • б) короткочасне – великими дозами;

  • в) одноразове – дуже великою дозою.

  • 2. Використовують комбінацію різних засобів з метою досягнення великої ефективності меншими дозами.

  • 3. Продовження лікування після ремісії іншими препаратами.

  • 4. Термінова терапія при гострих лейкозах.



Ускладнення хіміотерапії

  • 1. Мієлосупресія.

  • 2. Гастроінтестінальні розлади.

  • 3. Локальне пошкодження тканин

  • в місці введення.

  • 4. Токсичне пошкодження органів (серце, печінка, нирки)



Гострий лейкоз

  • І. Індукція ремісії (анемія, інтоксикація, геморагічний діатез не є протипоказом) два цикли хіміотерапії.

  • ІІ. Консолідація ремісії – додатковий курс індукційного цитостатичного лікування.

  • ІІІ. Період ремісії – зменшення числа лейкозної інфільтрації.



ГЛЛ

  • І. Схема VAMP або CVAMP

  • вінкристин 1,5 мг/м 2 в/в на 1, 7, 14, 21 день

  • l - аспарагіназа 600 МО на м 2 в/в 3 р в тижд. (з 3 дня)

  • преднізолон – 40-60 мг/м 2 щодня

  • циклофосфан 600 мг однократно

  • ІІ. Введення препаратів на 3, 6, 9, 12 місяці



ГМЛ

  • „7+3” або „5+2”

  • цитозар 100 мг/м двічі в/в щодня 7 чи 5 днів

  • рубоміцин 45 мг/м двічі 3 дні або 100 мг/ м двічі – 2 дні в/в



  • ХЛЛ

  • лейкеран 5 – 10 мг/добу, знижуючи кількість лейкоцитів 20 – 30 – 10 в 1 мкл

  •  

  • ХМЛ

  • мієлосан 4 – 6 мг/добу – до 1/2 кількості лейкоцитів, потім 2 мг 1- 2 – 3 рази в тиждень.

  •  

  • Еритремія – іміфос 50 мг в/в або в/м щодня 3 дні, потім через день (курсова доза 400 – 600 мг)



Побічна дія хіміотерапії

  • Нудота

  • Втрата апетиту, діарея

  • Стоматит

  • Пригнічення функції кісткового мозку

  • Нейропатії

  • Кардіотоксичність, гепатотоксичність

  • Виразкові утворення ШКТ

  • Алопеція



Фармакобезпека під час ХТ

  • Побічні ефекти дуже виражені, тому ретельний контроль за органами кровотворення, печінкою, нирками, ССС .

  • Вінбластин не змішувати з іншими препаратами в одному шприці.

  • Вінкристин з фуросемідом дає осад.

  • Токсична дія метотрексату зменшується лейковорином (антидот метотрексату).



Класифікація засобів, що впливають на згортання крові



Показання до застосування ацетилсаліцилової кислоти

  • - попередження утворення післяопераційних тромбів

  • -профілактика тромбоемболічних ускладнень при стенокардії та у постінфарктному періоді

  • - тромбоз судин сітківки

  • -тромбофлебіт нижніх кінцівок

  • -постінсультні стани (якщо інсульт був зумовлений тромбозом)

  • Синтезовано також препарат для парентерального застосування – ацелізин. Вводять в\м та в\в 0,5-3 мл 1-2 дні.



Побічна дія

  • Гепарин – алергії, кровотечі, тромбоцитопенія.

  • Фібринолізин, стрептолізин – алергії (білки!).

  • Дипиридамол – гіперемія, гіпотонія.

  • Тиклопідін – диспепсії, геморагії, лейкопенія.



Протипоказання

  • Геморагічні діатези

  • Ниркова недостатність

  • Вагітність

  • Виразкова хвороба

  • Злоякісні новотвори

  • Променева хвороба

  • Клопідогрел не призначають до 18 років.

  • Дипиридамол - при коронарній недостатності.



Фармакобезпека

  • Лікування починають з гепарину і антикоагулянтів непрямої дії одночасно.

  • Гепарин вводять, контролюючи час зсідання крові.

  • Антикоагулянти ( per os ) не призначають разом зі снодійними (активація в печінці!).

  • Прямої дії антикоагулянти не сумісні з АКТГ, антигістамінними, пеніциліном, тетрацикліном, серцевими глікозидами.

  • Натрію цитрат хворим не вводять !

  • Антикоагулянти непрямої дії несумісні з α і β-адреноміметиками, саліцилатами, ГКС.

  • Фраксипарин не вводять дом ` язево .

  • Лікування антикоагулянтами треба припиняти поступово.

  • Фібринолітики вводять при свіжих тромбах (до 5 діб).

  • Ефект дипиридамолу зменшується при вживанні кофеїну і похідних ксантину.

  • Непрямі антикоагулянти вживаються після їди, взаємозамінні, акумулюють.

  • Перед їдою вживають дипиридамол, після – індобуфен, аспірин, під час – тиклопідін.



Засоби, які підвищують згортання крові



Засоби, що підвищують зсідання крові

  • Механізм дії

  • Інгібітори фібринолізу блокують активатори плазміногену і дію плазміну, пригнічують кінінові системи (амінокапронова кислота, транексамова кислота).

  • г емостатичні засоби – природні компоненти системи зсідання крові (фібриноген, СаС l 2 , етамзилат, тромбін, губка гемостатична).

  • Етамзилат пригнічує розщеплення мукосахаридів судинної стінки, що підвищує резистентність капілярів, активує утворення нових тромбоцитів.

  • Коагулянти синтетичного, тваринного і рослинного походження зменшують проникливість судинної стінки. Желатиноль підвищує в’язкість крові.



Побічна дія

  • Запаморочення

  • Аритмії

  • Діарея

  • Постін’єкційні тромбофлебіти.



Фармакобезпека

  • Кислоту амінокапронову вводити під контролем коагулограми, не змішувати з іншими препаратами в одному шприці.

  • Тромбін не вводити внутрішньосудинно та внутрішньо м’язово (тільки місцево).

  • Кальцію хлорид приймають після їди.

  • Розчин фібриногену використовують протягом години.



Схожі:

Клінічна фармація в гематології основні симптоми в гематології iconКлінічна фармація в гематології Основні клінічні синдроми в гематології
В12 або фолієвої кислоти, необхідних для нормального еритропоезу; при пригніченні діяльності кісткового мозку внаслідок ендогенної...
Клінічна фармація в гематології основні симптоми в гематології iconКлінічна фармація в гематології зав кафедри клінічної фармації

Клінічна фармація в гематології основні симптоми в гематології iconКлінічна фармація в ревматології Основні симптоми при ревматичних захворюваннях
Біль в суглобах, кістках, м’язах, ранкову скутість в рухах, м’язову слабість, припухлість суглобів, обмеження рухів, підвищення температури...
Клінічна фармація в гематології основні симптоми в гематології iconКлінічна фармація в пульмонології Симптоми та синдроми при основних захворюваннях органів дихання
Гострий при гострих захворюваннях бронхолегеневої системи (гострі бронхіти, пневмонії)
Клінічна фармація в гематології основні симптоми в гематології iconКлінічна фармація в нефрології симптоми та синдроми при основних захворюваннях сечовивідної системи
Біль у попереку обумовлений розтягуванням ниркової капсули спазмом сечоводів запаленням навколониркової клітковини інфарктом...
Клінічна фармація в гематології основні симптоми в гематології iconКлінічна фармація в нефрології Симптоми та синдроми при основних захворюваннях сечовивідної системи
Біль у попереку обумовлений розтягуванням ниркової капсули спазмом сечоводів запаленням навколониркової клітковини інфарктом...
Клінічна фармація в гематології основні симптоми в гематології iconКлінічне тлумачення лабораторних показників у гематології марущак м.І
Згідно сучасним уявленням родоначальницею всіх клітин крові є поліпотентна стовбурова клітина
Клінічна фармація в гематології основні симптоми в гематології iconКлінічна фармація в кардіології
Клінічна фармакологія засобів, що використовуються для лікування захворювань серцево-судинної системи
Клінічна фармація в гематології основні симптоми в гематології iconОсновні клінічні симптоми: Основні клінічні симптоми
А, велферон, реаверон, віферон, лаферон, консенсус-інтерферон, редінтерферон, ламівудін
Клінічна фармація в гематології основні симптоми в гематології iconКлінічна фармація в гастроентерології основні скарги хворих з патологією шкт
Це клінічний симптомокомплекс, зумовлений порушенням всмоктування через слизову оболонку тонкої кишки однієї або декількох харчових...

Додайте кнопку на своєму сайті:
dok.znaimo.com.ua


База даних захищена авторським правом ©dok.znaimo.com.ua 2013
звернутися до адміністрації
dok.znaimo.com.ua
Головна сторінка