Оптимізація природного середовища


НазваОптимізація природного середовища
Дата конвертації22.02.2013
Розмір445 b.
ТипПрезентации


Оптимізація природного середовища


Оптимізація природного середовища ( англ. optimisation of environment) – система заходів, спрямованих на охорону й поліпшення природних умов життя людей, збереження і відтворення природних ресурсів. Складається з політичних, юридичних, економічних, технологічних, географічних та інших аспектів.

Оптимізація природного середовища ( англ. optimisation of environment) – система заходів, спрямованих на охорону й поліпшення природних умов життя людей, збереження і відтворення природних ресурсів. Складається з політичних, юридичних, економічних, технологічних, географічних та інших аспектів.

Оптимізація природного середовища передбачає раціональне природокористування, меліо-рацію, формування культурних територій; є одним із засобів охорони природи. Наукова основа оптимізації природного середовища полягає у всебічному дослідженні природно-територіальних комплексів, їх виробничій та екологічній оцінці і географічному прогнозуванні.

Оптимізація природного середовища передбачає раціональне природокористування, меліо-рацію, формування культурних територій; є одним із засобів охорони природи. Наукова основа оптимізації природного середовища полягає у всебічному дослідженні природно-територіальних комплексів, їх виробничій та екологічній оцінці і географічному прогнозуванні.

Поняття "екосистема" введено англійським ботаніком А. Тенслі (1935), який позначив цим терміном будь-яку сукупність спільно мешкають організмів і навколишнє їх середовище.

Поняття "екосистема" введено англійським ботаніком А. Тенслі (1935), який позначив цим терміном будь-яку сукупність спільно мешкають організмів і навколишнє їх середовище.

За сучасними уявленнями, екосистема як основна структурна одиниця біосфери - це взаємопов'язана єдина функціональна сукупність живих організмів і середовища їх проживання, або врівноважене спільнота живих організмів і навколишнього неживої середовища. У цьому визначенні підкреслено наявність взаємин, взаємозалежності, причинно-наслідкових зв'язків між біологічним співтовариством і абіотичного середовищем,

об'єднання їх у функціональне ціле. Біологи вважають, що екосистема - сукупність всіх популяцій різних видів, які проживають на спільній території, разом з навколишнім їх неживої середовищем.

В.Н. Сукачовим (1972) як структурної одиниці біосфери запропонований біогеоценоз.

В.Н. Сукачовим (1972) як структурної одиниці біосфери запропонований біогеоценоз.

Біогеоценози - природні утворення з чіткими кордонами, що складаються з сукупності живих істот (біоценозів), що займають певне місце. Для водних організмів - це вода, для організмів суші - грунт і атмосфера.

Поняття "біогеоценоз" та "екосистема" до деякої міри однозначні, але вони не завжди збігаються за обсягом. Екосистема - широке поняття, екосистема не пов'язана з обмеженим ділянкою земної поверхні. Це поняття застосовне до всіх стабільним систем живих і неживих компонентів, де відбувається зовнішній і внутрішній кругообіг речовин і енергії. Так, до екосистемам відносяться крапля води з мікроорганізмами, акваріум, горщик з квітами, аеротенк, біофільтр, космічний корабель. Біогеоценозами ж вони не можуть бути. Екосистема може включати і кілька біогеоценозів (наприклад, біогеоценози округи, провінції, зони, грунтово-кліматичної області, пояси, материка, океану і біосфери в цілому). Таким чином, не кожну екосистему можна вважати біогеоценозом, тоді як всякий біогеоценоз є екологічної системою.

Поняття "біогеоценоз" та "екосистема" до деякої міри однозначні, але вони не завжди збігаються за обсягом. Екосистема - широке поняття, екосистема не пов'язана з обмеженим ділянкою земної поверхні. Це поняття застосовне до всіх стабільним систем живих і неживих компонентів, де відбувається зовнішній і внутрішній кругообіг речовин і енергії. Так, до екосистемам відносяться крапля води з мікроорганізмами, акваріум, горщик з квітами, аеротенк, біофільтр, космічний корабель. Біогеоценозами ж вони не можуть бути. Екосистема може включати і кілька біогеоценозів (наприклад, біогеоценози округи, провінції, зони, грунтово-кліматичної області, пояси, материка, океану і біосфери в цілому). Таким чином, не кожну екосистему можна вважати біогеоценозом, тоді як всякий біогеоценоз є екологічної системою.

Оскільки основний негативний наслідок зведення лісів і розорання степів — інтенсифікація ерозійних процесів, необхідну лісистість («цілинність») тери­торії можна розрахувати, виходячи з кореляційної залежності між лісистістю й коефіцієнтом стоку. Визначивши значення коефіцієнта стоку, за якого лімі­тується ерозія (воно близьке до 10—15 %), отримаємо, що для досягнення та­ких значень стоку в степу лісистість має становити 10 % , а в лісостепу — 15 %. В. В. Докучаєв та П. О. Тутковський вважали, що в степу лісистість має станови­ти 10-20 %, а зараз лісистість степу України становить 2,0-2,8 %.

Оскільки основний негативний наслідок зведення лісів і розорання степів — інтенсифікація ерозійних процесів, необхідну лісистість («цілинність») тери­торії можна розрахувати, виходячи з кореляційної залежності між лісистістю й коефіцієнтом стоку. Визначивши значення коефіцієнта стоку, за якого лімі­тується ерозія (воно близьке до 10—15 %), отримаємо, що для досягнення та­ких значень стоку в степу лісистість має становити 10 % , а в лісостепу — 15 %. В. В. Докучаєв та П. О. Тутковський вважали, що в степу лісистість має станови­ти 10-20 %, а зараз лісистість степу України становить 2,0-2,8 %.

Оптимальну лісистість можна орієнтовно визначити також за максимального за величиною приросту підземного стоку в складі водного балансу. З досвіду його визначен­ня видно, що в Межах України величини оптимальної лісистості зменшуються з північного заходу та півночі на південний схід і південь від 39-40 до 16-17 %. Для зони мішаних лісів оптимальна лісистість становить 23-40 %, лісостепу — 17-23 %, степу — 15-17 %.

Оптимальну лісистість можна орієнтовно визначити також за максимального за величиною приросту підземного стоку в складі водного балансу. З досвіду його визначен­ня видно, що в Межах України величини оптимальної лісистості зменшуються з північного заходу та півночі на південний схід і південь від 39-40 до 16-17 %. Для зони мішаних лісів оптимальна лісистість становить 23-40 %, лісостепу — 17-23 %, степу — 15-17 %.

Мінімальний розмір біоцентру можна встановити з біоекологічної, фізико-географічної й агроекологічної точок зору. З біоекологічних позицій, опти­мальна площа біоцентру має бути такою, щоб забезпечувалось ефективне самовідтворення популяцій і гарантувалось їх існування протягом невизначено тривалого часу. За даними європейських ландшафтних екологів, для багатьох типів рослинності такою площею є 200 м2. Цю величину орієнтовно можна при­йняти за мінімально необхідну площу окремого біоцентру. Проте стійкість по­пуляційної структури угруповань таких ареалів мала й завжди є високий ризик їх деградації.

Мінімальний розмір біоцентру можна встановити з біоекологічної, фізико-географічної й агроекологічної точок зору. З біоекологічних позицій, опти­мальна площа біоцентру має бути такою, щоб забезпечувалось ефективне самовідтворення популяцій і гарантувалось їх існування протягом невизначено тривалого часу. За даними європейських ландшафтних екологів, для багатьох типів рослинності такою площею є 200 м2. Цю величину орієнтовно можна при­йняти за мінімально необхідну площу окремого біоцентру. Проте стійкість по­пуляційної структури угруповань таких ареалів мала й завжди є високий ризик їх деградації.

Природно-екологічний каркас міста включає всі види зелених насаджень, державні пам'ятники природи, заплавні рослинні комплекси, озеленену яружно-балочную мережу, водні об'єкти, квартали садибної забудови, кладовища. Підтримання територіальної зв'язку міських природних комплексів з лісовими та природно-аграрними ландшафтами приміської зони здійснюється за допомогою збереження та реконструкції природних екологічних коридорів, спрямованих по долинах р. Ока, яченко, Терепец, а також малих річок і струмків.

Природно-екологічний каркас міста включає всі види зелених насаджень, державні пам'ятники природи, заплавні рослинні комплекси, озеленену яружно-балочную мережу, водні об'єкти, квартали садибної забудови, кладовища. Підтримання територіальної зв'язку міських природних комплексів з лісовими та природно-аграрними ландшафтами приміської зони здійснюється за допомогою збереження та реконструкції природних екологічних коридорів, спрямованих по долинах р. Ока, яченко, Терепец, а також малих річок і струмків.

Заходи щодо розвитку і розміщення зелених насаджень спрямовані на формування єдиної системи зелених насаджень. Основи екологічного каркасу території міста і полягають у наступному:

Заходи щодо розвитку і розміщення зелених насаджень спрямовані на формування єдиної системи зелених насаджень. Основи екологічного каркасу території міста і полягають у наступному:
  • · Максимальне збереження і відновлення зелених насаджень усіх видів користування;

  • · Безумовне збереження державних пам'яток природи, забезпечення дотримання режимів охорони, проведення робіт з регенерації зелених насаджень;

  • · Реабілітація існуючих та створення нових великих міських парків як майданних елементів екологічного каркасу, особливо в районах нової забудови;

  • · Збільшення рівня озеленення центральної частини міста за рахунок містобудівних перетворень територій промислових підприємств, намічуваних до ліквідації, диверсифікації або перебазування. Озеленення санітарно-захисних зон підприємств, зон охорони ліній електропередач, захисних смуг уздовж залізничних колій та транспортних магістралей;

  • · Посилення средозащітной ролі зелених насаджень на схилах терас, ярів, в межах водоохоронних зон і прибережних захисних смуг водних об'єктів;

  • · Формування на знову освоюваних і реконструюються територіях житлової та громадської забудови ділянок зелених насаджень загального користування, планувально взаємопов'язаних з масивами міських лісів і лісовими масивами приміської зони.



Схожі:

Оптимізація природного середовища iconОптимізація «природного каркасу» території. Оптимальне співвідношення природних І господарських угідь оптимізація «природного каркасу» території
Оптимізація «природного каркасу» території. Оптимальне співвідношення природних І господарських угідь
Оптимізація природного середовища iconВідкритий міжнародний університет розвитку людини “україна” кафедра екології
Тому виникла необхідність саме в системі освіти на основі принципів сталого розвитку (розвитку без руйнування природного середовища)...
Оптимізація природного середовища iconОптимізація «природного каркасу» території. Оптимальне співвідношеня природних і господарських угідь
Головним завданням територіально-екологічної оптимізації є: виважене поєднання виробничих,природовідновних і соціальних ф-цій геосистем...
Оптимізація природного середовища iconТипи природоохоронних територій Біосферні заповідники
Господарська, наукова та інша діяльність, що не суперечить меті і завданням заказників, проводять із дотриманням загальних вимог...
Оптимізація природного середовища iconКатегорія «забруднення» Основні показники забруднення природного середовища
Динаміка скиду стічних вод у поверхневі водні об'єкти за основними галузями економіки України, 2001-2007рр
Оптимізація природного середовища iconПриродного середовища
Для цього потрібно всебічно вивчати видовий склад організмів різних регіонів Землі, приділяючи при цьому особливу увагу тим видам,...
Оптимізація природного середовища icon52%; необережне поводження з вогнем 52%
Забезпечення пожежної безпеки, як невід’ємної складової частини національної безпеки держави щодо охорони життя і здоров’я людей,...
Оптимізація природного середовища iconЕкологічний рейтинг підприємств – забруднювачів Львівщини Дата реалізації Грудень 2006 року – грудень 2007 року
Державне управління охорони навколишнього природного середовища в Львівській області (Україна)
Оптимізація природного середовища iconФінансовий менеджмент Тема «Вартісь і оптимізація структури капіталу»
Вартість і оптимізація структури капіталу ( Особливості формування власного капіталу)
Оптимізація природного середовища iconРаціональна оптимізація лабораторної мережі Раціональна оптимізація лабораторної мережі
Впровадження індикаторної оцінки повноти та якості бакскопії (ксб) у закладах злм

Додайте кнопку на своєму сайті:
dok.znaimo.com.ua


База даних захищена авторським правом ©dok.znaimo.com.ua 2013
звернутися до адміністрації
dok.znaimo.com.ua
Головна сторінка