Аритмії серця причини


НазваАритмії серця причини
Дата конвертації23.02.2013
Розмір445 b.
ТипПрезентации



АРИТМІЇ СЕРЦЯ

  • Причини

  • ІМ;

  • міокардит;

  • артеріальна гіпертензія;

  • кардіосклероз тощо.

  • Екстреної допомоги вимагають:

  • напади пароксизмальної тахікардії;

  • мерехтіння і тріпотіння передсердь;

  • напади Адамса — Стокса — Морганьї;

  • деякі форми шлуночкової екстрасистолії;

  • синдром слабкості синусного вузла.



ПАРОКСИЗМАЛЬНА ТАХІКАРДІЯ (ПТ)

  • Напади різкого почастішання серцевих скорочень 130—250 за 1 хв. Ритм серця правильний.

  • Клінічна симптоматика

  • серцебиття;

  • слабкість;

  • відчуття утруднення дихання;

  • біль за грудиною;

  • задишка;

  • страх.

  • Об`єктивно

  • блідість шкірних покривів;

  • ціаноз губ;

  • пульсація вен шиї;

  • зниження артеріального тиску;

  • поліурія.

  • ФОРМИ ПТ: НАДШЛУНОЧКОВА, ШЛУНОЧКОВА.



СУПРАВЕНТРИКУЛЯРНА (НАДШЛУНОЧКОВА) ПАРОКСИЗМАЛЬНА ТАХІКАРДІЯ (СВТ)

  • Види : синусовопередсердна; передсердна; атріовентрикулярна.

  • ЕКГ-діагностика:

  • при частому правильному ритмі форма QRS мало відрізняється від такої при нормальному ритмі у даного хворого;

  • зубець Р нашаровується на елементи QRS , важко виявити (мал. 1);

  • аберантна СВТ: комплекс QRS розширений і деформований внаслідок порушення внутрішньошлуночкової провідності або аномального проведення імпульсу. Диф. діагностика з шлуночковою формою : наявність зубця Р при реєстрація ЕКГ в стравохідному відведенні;

  • зубець Р пов'язаний з комплексом QRS.



Мал. 1. Пароксизмальна надшлуночкова тахікардія: а – під час приступу, б – поза приступом



Лікування:

  • вагусні проби.

  • за відсутності ефекту - лікарські засоби:

  • верапаміл (ізоптин, фіноптин), в/в струменево 4 мл 0,25 % р-ну (10 мг);

  • аденозинтрифосфат (АТФ), в/в струменево 1—2 мл 1 % р-ну;

  • новокаїнамід в/в струменево (поволі) 10 мл 10 % р-ну з 10 мл 5 % глюкози або 0.9% NaCl. При гіпотонії, новокаїнамід у вказаній дозі + 0,3 мл 1 % р-ну мезатону.

  • аміодарон (кордарон, аміокордин) в/в струменево — 3 - 6 мл 5 % р-ну (150 -300 мг);

  • дигоксину в/в струменево — 1-2 мл 0,025 % р-ну (0,25 - 0,5 мг);



  • аймаліну (гилурітмалу) в/в струменево — 4 мл 2,5 % р-ну (100 мг);

  • пропранололу (індералу, анаприліну, обзідану) в/в струменево —5 мл 0,1 % р-ну (5 мг);

  • дизопіраміду (ритмілену, ритмодану) в/в струменево — 10 мл 1 % р-ну (100 мг).

  • електроімпульсну терапію (кардіоверсію);

  • електричну стимуляцію серця за допомогою эндокардіального електроду (електрод через підключичну, внутрішню яремну, ліктьову або стегнову вену вводять у ПП або в ПШ);

  • стравохідна електрокардіостимуляція.

  • Антиаритмічні засоби вводять в вену повільно в 10 мл 5 % р-ну глюкози або ізотонічного р-ну хлориду натрію.



Особливості у лікуванні СВТ:

  • при дигіталісній інтоксикації: припинити вживання серцевих глікозидів;

  • при ектопічній передсердній тахікардії неефективні: вагусні проби, АТФ і кардіоверсія. Призначають бета-блокатори, аміодарон (кордарон, аміокордин), соталол, верапаміл, катетерна абляція ектопічних вогнищ тахікардії;

  • при широких комплексах QRS (НПТ + блокада ніжки пучка Гіса):

  • вагусні проби

  • верапаміл

  • аденозин

  • ділтіазем

  • бета-блокатори

  • аміодарон

  • дігоксин



  • при тахікардії з широкими QRS невідомого походження:

  • електрична кардіоверсія

  • лідокаїн

  • аденозин

  • аміодарон (при порушеній функції ЛШ)

  • при ПТ з синдромом передчасного збудження шлуночків (або при підозрі): аміодарон, пропранолол, пропафенон, обережно: верапаміл; не застосовувати серцеві глікозиди.

  • Для профілактики СВТ: per os аміодарон 200 мг на добу на 1 прийом, соталол 80-120 мг 2 р/добу, пропафенон 150 мг 3 р/добу.



ШЛУНОЧКОВА ПАРОКСИЗМАЛЬНА ТАХІКАРДІЯ (ШТ)

  • ЕКГ-діагностика:

  • розширення (> 0,14 с) і деформація QRS ;

  • форма QRS різко відрізняється від такої при синусному ритмі (мал. 2);

  • ритм неправильний (різниця R—R ≤ 0,03 с);

  • 1 або декілька комплексів синусного походження, при екстрасистолічній, або залповоій тахікардії.

  • атріовентрикулярна дисоціація: відсутність зв'язку між Р і QRS. Для дифдігностики шлуночкової тахікардії від аберантної надшлуночкової: стравохідне відведення для виявлення зубця Р.



Мал. 2. Пароксизмальна шлуночкова тахікардія. Зареєстрований момент медикаментозного відновлення синусового ритму



  • Варіанти ШПТ:

  • при політопній ШТ, при двонаправленій тахікардії - чергування QRS з різним напрямком головних зубців (для дигіталісної інтоксикації);

  • при множинних ектопічних вогнищах,

  • хаотична ШТ, що передує ФШ;

  • двонаправлено-веретеноподібна ШТ, або «пірует»

  • (мал. 3) з синдромом подовженого інтервалу Q—Т.



Мал.3. Приступ двонаправлено-веретеноподібної шлуночкової тахікардії («пірует») у хворої з синдромом подовженого інтервалу Q—Т



Лікування ШТ:

  • аміодарон (кордарон, аміокордин) 5 мг/кг в/в протягом 1 год, 15 мг/кг в/в наступні 23 год;

  • лідокаїн в/в струменево 4 мл 2 % р-ну (80 мг), згодом 6 мл 2 % р-ну (120 мг) в/в краплинно, а тоді в/м по 200 мг кожних 4-6 годин до ліквідації пароксизму ШТ. Тривалість застосування лідокаїну – не більше 2 діб.

  • соталол 1-1,5 мг/кг в/в повільно протягом 10 хв, потім в/в з швидкістю 0,2 мг/кг/год;

  • новокаїнамід, пропафенон, мекситил, аймалін (гілурітмал), дизопірамід в дозах, вказаних вище;

  • при неефективності терапії, колапсі, шоку, серцевій астмі або набряку легень - електрична кардіоверсія.

  • При ШТ не призначають вагусні проби, верапаміл, пропранолол, АТФ і серцеві глікозиди - мала ефективність;

  • при ШТ з синдромом подовженого Q—Т, при нападах типу «пірует» - лідокаїн, мекситил.

  • при ШТ з синдромом подовженого Q—Т протипоказані: хінідин, ритмілен, новокаїнамід - подовжують Q—Т.



ПАРОКСИЗМАЛЬНА МИГОТЛИВА АРИТМІЯ (МА).

  • Клініка:

  • відчуття серцебиття і «перебоїв»;

  • задишка;

  • біль в серці

  • блідість шкірних покривів;

  • ціаноз губ;

  • Виділяють:

  • Фібриляція передсердь;

  • тріпотіння передсердь.



ФІБРИЛЯЦІЯ (МЕРЕХТІННЯ) ПЕРЕДСЕРДЬ (ФП).

  • ЕКГ-діагностика:

  • відсутність зубця Р;

  • наявність дрібних або крупних хвиль F на ЕКГ;

  • неправильний, безладний ритм шлуночків - неоднакові R—R .

  • форма QRS збережена (мал. 4);

  • аберантні QRS при порушенні внутрішньошлуночкової провідності або при синдромі WPW(мал. 5).



Мал. 4. Пароксизмальна миготлива аритмія: а – під час приступу, б – поза приступом



Мал. 5. Приступ миготливої аритмії з аберантними шлуночковими комплексами у хворого з синдромом WPW



Лікування

  • аміодарон (кордарон, аміокордин) в/в пролонговано до 1200 мг на протязі 24 годин (при дисфункції ЛШ) за схемою: 5 мг/кг в/в протягом 1 год, 15 мг/кг в/в наступні 23 год або 300 мг в/в краплинно впродовж 1 год і 600-800 мг на добу per os в 3 прийоми;

  • в/в дигоксину струменево 0,25 – 0,5 мг. :покращання гемодинаміки - стабілізація серцевого ритму;

  • верапаміл (ізоптин, фіноптин) 5—10 мг в/в струменево (протипоказано при артеріальній гіпотонії, СН);

  • новокаїнамід в/в поволі фракційно до 1 г;



  • пропафенон або флекаїнід ;

  • аймалін (гилурітмал) в/в поволі до 100 мг;

  • в/в струменево ритмілен 100—150 мг;

  • при набряку легенів, різкому зниженні АТ – електроімпульсна терапія.

  • Медикаментозна кардіоверсія : хінідин 200 мг всередину 2 табл. (через 15 хв. після в/в-го болюса дігоксину - 1 мл 0,025 % р-ну (0,25 мг) або верапамілу - 2 мл 0,25 % р-ну (5 мг), 1 табл. через 2 год і ще 1 табл. через 3 год після дігоксину або верапамілу, далі по 1 табл. кожні 8 годин до відновлення синусового ритму ( не більше 2 днів). Максимальна добова доза хінідину – 1500 мг.



  • При ФП з невисокою частотою шлуночкового ритму застосовують per os або сублінгвально:

  • пропранолол (анапрілін) 20—40 мг;

  • верапаміл 80 - 160 мг;

  • Бета-адреноблокатори - при тиреотоксикозі, після операцій, при стенокардії.

  • Верапаміл - при хворобах легень, при ІХС, гіпертрофії ЛШ.

  • При пароксизмах ФП з синдромом передчасного збудження шлуночків:

  • при шлуночковому ритмі >200 за 1 хв. (фібриляції шлуночків) - електроімпульсна терапія.

  • аміодарон (кордарон, аміокордин), пропранолол, пропафенон в/в струменево в дозах, вказаних вище;

  • Протипоказано: серцеві глікозиди і верапаміл через небезпеку почастішання шлуночкового ритму

  • Для профілактики пароксизмів ФП per os:

  • аміодарон (кордарон, аміокордин) 200 мг 1 раз на день (протипоказаний при порушеннях функції щитовидної залози);

  • соталол 160-240 мг на добу (кожні 12 год).



ТРІПОТІННЯ ПЕРЕДСЕРДЬ (TП)

  • ЕКГ-діагностика:

  • ритмічні, постійні пилкоподібні хвилі F > 0,1 с, ізоелектричний інтервал відсутній;

  • QRS ритмічні за кожною 2, 3 або 4 передсердною хвилею - правильна форма ТП (мал. 6,а). ТП із співвідношенням передсердного і шлуночкового ритмів 1:1 - різка тахікардія, 150-200 за I хв;

  • ТП з нерегулярним ритмом шлуночків називають неправильною формою (мал. 6,б).

  • При ТП, ФП і НПТ можлива аберація QRS. Правильну форму ТП відрізняти від ШТ: хвилі F пов'язані з QRS, стравохідне відведення ЕКГ.



Мал. 6. Пароксизм тріпотіння передсердь: а - правильної форми, б – неправильної форми



Лікування

  • ТП викликає менші порушення гемодинаміки в порівнянні з ФП при однаковій частоті шлуночкового ритму. ТП з ЧСС 120—150 за 1 хв нерідко не відчувається пацієнтом.

  • При ТП ефективним є:

  • аміодарон (кордарон, аміокордин) 300 мг в/в краплинно;

  • дигоксин 0,25 – 0,5 мг в/в при ознаках ГСН або артеріальній гіпотонії;

  • верапаміл до 10 мг або пропранолол 5—10 мг в/в струменево повільно при відсутності серцевої недостатності і артеріальної гіпотензії;

  • пропранолол або кордарон комбінувати з дигоксином;

  • верапаміл (ізоптин, фіноптин) + хінидин можуть відновлюють синусовий ритм з ФП, ТП;

  • черезстравохідна часта електрокардіостимуляція передсердь (при ЧС передсердь > 340/хв. - малоефективно);

  • кардіоверсія;

  • Аймалін, новокаїнамід і ритмілен при пароксизмах ТП менш ефективні. Глікозиди та верапаміл протипоказані хворим з синдромом WPW.



ЕКСТРАСИСТОЛІЯ

  • Екстрасистолами називають передчасне збудження серця або його відділів під впливом позачергового імпульсу.

  • Клініка:

  • скарги можуть бути відсутні;

  • відчуття «перебоїв», «завмирання серця», неприємні відчуття в ділянці серця;

  • при аускультації передчасні скорочення, які супроводжуються паузами ;

  • дефіцит пульсу.

  • Розрізняють надшлуночкові і шлуночкові екстрасистоли(ШЕ). Невідкладна допомога потрібна при окремих видах ШЕ у хворих на гострі форми ІХС.



ЕКГ-діагностика ШЕ:

  • передчасні розширені і деформовані QRS;

  • відсутність передчасних Р перед QRS;

  • ширина комплексів, як правило, перевищує 0,12 с

  • Політопні, групові і ранні ШЕ вимагають медикаментозного лікування.

  • Політопні ШЕ:

  • поліморфність ектопічних комплексів;

  • неоднаковий інтервал зчеплення (відстань між екстрасистолічним і передуючим йому черговим комплексом).



  • Групові ШЕ:

  • парними ( групи з 2 экстрасистол);

  • залповими (групи з 3 і більше екстрасистол).

  • Ранні ШЕ:

  • екстрасистолічний зубець R нашаровується на зубець Т попереднього чергового циклу або відстань між ними  0,04 с (екстрасистоли R на Т>).

  • Приклад політопних поодиноких і групових, ранніх і пізніх ШЕ на мал. 7.



Мал. 7. Політо пні, поодинокі і групові шлуночкові екстрасистоли, миготіння передсердь у хворої з інфарктом міокарда



Лікування:

  • Термінове усунення аритмії необхідне хворим з гострою коронарною недостатністю і ІМ за наявності частих (більше 5 за 1 хв), політопних, групових і ранніх ШЕ.

  • аміодарон (кордарон, аміокордин) в/в краплинно (300 мг) і/або per os 600-800 мг на добу;

  • лідокаїн: початкову дозу — 4 мл 2 % р-ну (80 мг) в/в струменево, потім краплинну тривалу інфузію 80—240 мг для підтримки ефекту. Швидкість введення - аритмія не рецидивує. Лідокаїн не більше 2 діб;

  • в/в струменево мекситил (250 мг);

  • в/в краплиннj калій-інсулін-глюкозової суміші: 200 мл 10-20 % р-ну глюкози, додається 6-10 ОД інсуліну, калію хлориду 3-4 % 30 мл, сульфату магнію 25 % 10 мл або панангін (аспаркам) 10-20 мл.



  • При функції ЛШ (ФВ)< 40% per os:

  • аміодарон (кордарон, аміокордин) 200 мг per os 1 раз на добу;

  • соталол 80-120 мг 2 р/добу per os;

  • мексилетин-ретард 360 мг/добу.

  • Без зниження функції ЛШ можна призначити per os:

  • бета-блокатори (анапрілін 80-120 мг/добу на 3 прийоми, метопролол 50-100 мг/добу на 2 прийоми, бісопролол 5-10 мг/добу на 1 прийом);

  • пропафенон 450-600 мг/добу на 3 прийоми.



  • Для профілактики стійкої ШТ:

  • аміодарон (кордарон, аміокордин) per os: навантажувальна доза 600 мг/добу протягом 7 днів, 400 мг/добу ще 7 днів, підтримуюча доза 200 мг/добу;

  • соталол 120-160 мг/добу (кожні 12 год.);

  • b -блокатори (атенолол, метопролол, бісопролол, карведілол, небіволол);

  • при ФВ > 40% - пропафенон 450 мг/добу (на 3 прийоми).



ТРІПОТІННЯ І ФІБРИЛЯЦІЯ ШЛУНОЧКІВ.

  • Тріпотіння і мерехтіння шлуночків відносяться до аритмій, які викликають припинення ефективної геодинаміки - зупинку кровообігу. Є найчастішою причиною раптової смерті при захворюваннях серця (аритмічна смерть).

  • Клініка:

  • хворий раптово непритомніє;

  • різка блідість;

  • виражений ціаноз;

  • дихання агонального типу;

  • відсутність пульсу на сонних артеріях;

  • розширення зіниць.



ТРІПОТІННЯ ШЛУНОЧКІВ(ТШ)

  • характеризується дуже частою ритмічною, але неефективною діяльністю міокарда шлуночків. Частота > 300 за 1 хв.

  • ЕКГ-діагностика:

  • пилкоподібна, ундулююча крива з ритмічними або злегка аритмічними хвилями;

  • хвилі майже однакової ширини і амплітуди;

  • не можна розрізнити елементи QRS;

  • відсутні ізоелектричні інтервали (мал. 8,а).

  • Для диф.діагностики даної аритмії з непароксизмальною ШТ і надшлуночковими аритміями з аберантними комплексами QRS:

  • відсутність ізоелектричних інтервалів на ЕКГ;

  • частота ритму > 250 за 1 хв, іноді при тріпотінні шлуночків < 200 за 1 хв;

  • при ТШ - зупинка кровообігу, а при ПТ - рідко.



Мал. 8. Тріпотіння і миготіння шлуночків: а – тріпотіння шлуночків, б – крупно хвильова фібриляція, в – дрібно хвильова фібриляція, г – при непрямому масажі серця, д – синусовий ритм після електричної дефібриляції



ФІБРИЛЯЦІЯ ШЛУНОЧКІВ (ФШ).

  • Фібриляцією (мерехтінням) шлуночків називаються безладні некоординовані скорочення волокон шлуночкового міокарда, які викликають зупинку кровообігу.

  • Діагностика зупинки кровообігу:

  • втрата свідомості;

  • відсутність пульсації на крупних судинах;

  • по монітору (ЕКГ) —фібриляція шлуночків.

  • ЕКГ-діагностика:

  • шлуночкові комплекси відсутні;

  • замість них є хвилі різної форми і амплітуди;

  • частота хвиль може >400 за 1 хв.

  • Від амплітуди хвиль на ЕКГ розрізняють:

  • крупнохвильову фібриляцію з амплітудою хвиль понад 5 мм (мал. 8,6);

  • дрібнохвильову фібриляцію з амплітудою хвиль < 5 мм (мал. 8,в).



Лікування

  • Схема реанімаційних заходів при зупинці кровообігу

  • Різкий удар по грудній клітці в області серця.

  • Виклик реанімаційної бригади до пацієнта.

  • Непрямий масаж серця з частотою 90 за 1 хв, штучне дихання (співвідношення масажних рухів і дихань 5 : 1, а при роботі одного лікаря – 15: 2), підготовка до дефібриляції.

  • Проведення дефібриляції послідовно з наростаючою потужністю розрядом 200, 300 і 360 Дж.



  • Відновлення ритму серця

  • Лідокаїн – 100-200 мг в/в струменево, далі в/в крапельно протягом 24 год, а потім 100-200 мг в/м через 4 год.

  • Розчин гідрокарбонату натрію 4 % 100 мг в/в

  • Симптоматична терапія

  • Фібриляція

  • Продовження масажу серця, ШВЛ (можлива інтубація – не більше 30 с, не переривати ШВЛ > 30 с)

  • Повторна дефібриляція (2-3 рази, міняти положення електродів)

  • При відсутності ефекту – ендотрахеально або внутрішньосерцево лідокаїн 100 мг

  • Повторна дефібриляція. Продовження масажу серця, ШВЛ

  • Відновлення ритму серця

  • Асистолія

  • Масаж серця, ШВЛ

  • Ендотрахеально або внутрішньосерцево 0,1% розчин адреналіну – 1 мл Продовження масажу серця, ШВЛ. Внутрішньосерцево або в/в атропін – 1 мл 0,1 % р-ну Відновлення ритму серця



  • При відсутності венозного доступу адреналін, атропін, лідокаїн (збільшивши дозу в 2-2,5 рази) вводити в трахею (через інтубаційну трубку або щито-перснеподібну мембрану) у 10 мл 0,9%NaCl. Внутрішньосерцеві інєкції (тонкою голкою, при суворому дотриманні техніки введення і контролі) тільки у виняткових випадках при абсолютній неможливості використати інші шляхи введення лікарських засобів.

  • Для профілактики ШТ :

  • бета-блокатори (пропранолол, атенолол, метопролол, бісопролол);

  • соталол;

  • аміодарон (кордарон, аміокордин);

  • альтернативою медикаментозного лікування є імплантація кардіовертера-дефібрилятора.

  • Активно впроваджуються методи радіочастотної катетерної абляції.



БЛОКАДИ

    • Ургентний стан при брадикардіях– при ЧСС < 40 за 1 хв з приступами або еквівалентами МЕС, шоку, набряку легень, артеріальній гіпотензії, ангінозному болю, прогресуючому зменшенні ЧСС, збільшенні ектопічної шлуночкової активності
    • СИНОАУРІКУЛЯРНА БЛОКАДА
    • Лікування основного захворювання
    • Атропіну сульфат 0,5-1,0 0,1 % р-ну в/в або п/ш кожні 4 – 6 год до 4 мг/добу
    • ЕКС (тимчасова або постійна) при рефрактерності до медикаментозної терапії


АВ БЛОКАДА ІІ ст.

    • Атропіну сульфат 0,5-1,0 0,1 % р-ну в/в або п/ш кожні 4 – 6 год до 4 мг/добу (крім АВ блокади ІІ ст. Мобіц ІІ)
    • преднізолон 20 – 30 мг/добу per os або 60 – 90 мг/добу в/в (особливо ефективний при міокардиті)
    • діуретики, салуретики
    • ЕКС (тимчасова або постійна) при рефрактерності до медикаментозної терапії, при вираженій брадикардії і порушеннях гемодиміки
    • при відсутності можливості проведення ЕКС – еуфілін 240 мг в/в повільно струминно
    • при артеріальній гіпотензії – допамін 100 мг або адреналін 1 мг у 200 мл 5 % р-ну глюкози в/в краплинно до досягнення мінімально достатньої ЧСС


АВ БЛОКАДА ІІІ ст.

  • Тимчасова ЕКС при скороминучій блокаді ІІІ ст. (ГІМ) при вираженій брадикардії, при поєднанні з іншими порушеннями ритму, прогресуючій СН, порушеннях гемодинаміки

  • постійна ЕКС (ШВР) – при хронічній АВ блокаді ІІІ ст.

  • при гострих формах АВ блокади ІІІ ст. преднізолон 120-500 мг

  • Не п р и з н а ч а є т ь с я атропін



СИНДРОМ МОРГАНЬЇ — АДАМСА — СТОКСА

  • Припинення або різке зрідженням ефективної скоротливої діяльності серця.

  • Клініка

  • нападами втрати свідомості;

  • різка блідість шкірних покривів;

  • іноді зупинка дихання;

  • судоми.

  • Напади від декількох секунд до декількох хвилин і проходять самостійно або після лікувальних заходів, іноді закінчуються летально. Синдром Морганьї — Адамса — Стокса спостерігається у хворих:

  • з атріовентрикулярною блокадою II—III ступеня;

  • при синдромах слабкості синусного вузла;

  • передчасного збудження шлуночків;

  • ПТ;

  • нападах миготливої тахіаритмії.



  • Механізми синдрому Морганьї — Адамса — Стокса:

  • асистолія шлуночків при збереженні активності передсердь у хворих з атріовентрикулярною блокадою (мал. 9);

  • Мал. 9. Короткий, що припинився спонтанно, приступ Морганьї - Адамса-Стокса внаслідок асистолії шлуночків у хворого з дистальною атріовентрикулярною блокадою ІІІ ступеня.

  • ТШ або ФШ;

  • гемодинамічно неефективні напади ПТ або ФП.



Мал. 9. Короткий, що припинився спонтанно, приступ Морганьї - Адамса-Стокса внаслідок асистолії шлуночків у хворого з дистальною атріовентрикулярною блокадою ІІІ ступеня



Лікування

  • реанімаційні заходи, як і при зупинці кровообігу ;

  • у хворих з атріовентрикулярною блокадою серцева діяльність відновлюється після непрямого масажу серця;

  • електроімпульсна терапія при гемодинамічно неефективних тахіаритміях;

  • електростимуляція серця у хворих з атріовенгрикулярною блокадою або з СССВ;

  • атропін 1 мл 0,1% р-ну 2-3 рази в/в або п/ш;

  • ізадрин (ізупрел) 0,02% р-ну I—2 мл в/в краплинно або еуспіран 5 мг сублінгвально.



СИНДРОМ СЛАБКОСТІ СИНУСОВОГО ВУЗЛА

  • Синдром пов'язаний з ослабленням функції синусового вузла як водія ритму внаслідок його враження яким-небудь патологічним процесом.

  • Клініка:

  • скарги на слабкість, запаморочення;

  • серцебиття;

  • «перебої» в серці;

  • напади втрати свідомості (синдром Морганьї — Адамса — Стокса



ЕКГ-діагностика.

  • стійка синусова брадикардія або синоаурикулярна блокада;

  • поєднання з ектопічними аритміями (ПЕ,ШЕ, НПТ, МП і ТП тощо). Наявність стійкої синусової брадикардії і нападів ПТ або МТ - синдром переміжної брадикардії і тахікардії.

  • тривалі паузи після екстрасистол (постекстрасистолічна депресія ритму);

  • міграція водія ритму.

  • встановлення з часом стійкої МА, яка нерідко має брадисистолічну форму.

  • напади асистолії серця, що виникають внаслідок зупинки синусового вузла і інших джерел ритму. Розвиваються після припинення атак миготливої аритмії або пароксизмальної тахікардії (мал. 10).



Мал. 10. Розвиток асистолії серця у хворого з синдромом слабкості синусового вузла: а – при миготінні передсердь, б – при надшлуночковій тахікардії, в – при шлуночковій тахікардії



Лікування:

  • Невідкладна допомоги у хворих з СССВ при синдромі Адамса—Стокса—Морганьї, нападах ПТ і МА.

  • При ПТ:

  • протипоказані препарати з пригнічуючою дією на синусовий вузол, особливо в/в;

  • антиаритмічні засоби вводити з обережністю, в невеликих дозах, поволі, у великому розведенні, під контролем ЕКГ. В анамнезі асистолія серця - електрична стимуляція серця.



ГОСПІТАЛІЗАЦІЯ ПРИ АРИТМІЯХ СЕРЦЯ

  • Необхідність госпіталізації з ПТ і МА визначаються:

  • відсутністю ефекту від невідкладної терапії;

  • наявністю ознак гострої лівошлуночкової недостатності;

  • погіршенням мозкового кровообігу;

  • виникненням артеріальної гіпотонії;

  • появою ангінозного синдрому;

  • при підозрі на ІМ госпіталізації підлягають хворі з будь-яким виниклим порушенням ритму і провідності;

  • при нападі Морганьї— Адамса — Стокса (зупинка кровообігу) хворого необхідно госпіталізувати:

  • після усунення нападу (відновлення серцевої діяльності);

  • за відсутності ефекту від реанімаційних заходів хворого транспортують в стаціонар, безперервно проводячи по дорозі непрямий масаж серця і штучну вентиляцію легенів.



  • Не підлягають екстреній госпіталізації:

  • хворі з хронічними аритміями, що не викликають гострого погіршення стану;

  • пацієнти з ПЕ і ШЕ, що гостро виникли, за відсутності явищ гострої коронарної недостатності.



Схожі:

Аритмії серця причини iconСиндроми порушення ритму серця
Під порушенням ритму серця (аритмії arrhythmia, або відсутність ритму, неритмічність) розуміють різкі зміни основних електрофізіологічних...
Аритмії серця причини iconСиндроми порушення ритму серця
Під порушенням ритму серця (аритмії arrhythmia, або відсутність ритму, неритмічність) розуміють різкі зміни основних електрофізіологічних...
Аритмії серця причини iconАритмії серця. Клінічна та екг діагностика. Кафедра пропедевтики внутрішньої медицини

Аритмії серця причини iconКлінічна фармація в кардіології Основи медичних знань в кардіології
Порушення ритму серця (аритмії arrhythmia, або відсутність ритму, неритмічність) різкі зміни основних електрофізіологічних характеристик...
Аритмії серця причини iconВади серця. Класифікація. Набуті вади серця. Етіологія. Класифікація набутих вад серця: поняття про стеноз та недостатність, компенсацію та декомпенсацію.
Медсестринський процес при набутих вадах серця залежно від їх клінічних форм. Профілактика набутих вад серця. Міокардити, ендокардити,...
Аритмії серця причини iconВада серця це стійка патологічна зміна в будові серця, що порушує його функцію
Вади серця спостерігаються приблизно в 0,5-1% населення, складаючи 20-25% всіх органічних захворювань серця і займають третє місце...
Аритмії серця причини iconУ 83 випадків її причинами є шлуночкові аритмії, у 17 – брадіаритмії. У 83 випадків її причинами є шлуночкові аритмії, у 17 – брадіаритмії
Рсс є іхс, в 10-15 кардіоміопатії та запальні процеси у міокарді І у 5 вроджені патології (синдром подовженого інтервалу q-t, синдром...
Аритмії серця причини iconБудова серця
Автоматизм серця це здатність клітин провідної системи серця самостійно (автономно) виробляти біоелектричні імпульси, які викликають...
Аритмії серця причини iconФізіологічні властивості серця Автоматизм Провідність
Автоматизм серця це здатність клітин провідної системи серця самостійно (автономно) виробляти біоелектричні імпульси, які викликають...
Аритмії серця причини iconЦе стійка патологічна зміна в будові серця, що порушує його функцію це стійка патологічна зміна в будові серця, що порушує його функцію
Вади серця спостерігаються приблизно в 0,5-1% населення, складаючи 20-25% всіх органічних захворювань серця і займають третє місце...

Додайте кнопку на своєму сайті:
dok.znaimo.com.ua


База даних захищена авторським правом ©dok.znaimo.com.ua 2013
звернутися до адміністрації
dok.znaimo.com.ua
Головна сторінка