Лфк в травматології


НазваЛфк в травматології
Дата конвертації27.02.2013
Розмір445 b.
ТипПрезентации


ЛФК в травматології




Лікування пошкоджень опорно-рухового апарату будується за принципами:

  • вибір методу лікування перелому визначається загальним станом хворого, віком, характером та локалізацією пошкодження;

  • репозиція відломком забезпечує відновлення довжини та форми кінцівки;

  • вправлені відломки повинні знаходиться в фіксованому стані.

  • В залежності від характеру перелому кісток кінцівок і етапу

  • стаціонарного лікування хворих, курс ЛФК поділяють на 3 періоди:

  • - іммобілізації;

  • - постіммобілізаційний;

  • - відновний.



Особливості методики:

  • безперервність використання протягом всього курсу лікування, методика ЛФК змінюється в залежності від періоду лікування;

  • раннє застосування ЛФК, що забезпечує не тільки покращення загального стану хворого, а й попереджує виникнення ускладнень (пневмоній, контрактур, атрофій);

  • поєднання лікування фізичними вправами з іммобілізацією;

  • поступове збільшення навантаження: помірність фізичних вправ по інтенсивності в 1-й період та інтенсифікація в 3-му періоді;

  • використання активних і пасивних фізичних вправ.



Протипокази до призначення ЛФК:

  • загальний важкий стан хворого внаслідок крововтрати, психічної травми, інфекції, супутніх захворювань;

  • підвищення температури тіла, за виключенням тривалої субфібрильної (не вище 37, 5);

  • небезпека появи чи відновлення кровотечі внаслідок руху;

  • наявність сторонніх тіл в тканинах, розміщених біля великих судин, нервів та інших життєво важливих органів;

  • наявність інших захворювань, що є протипоказом до призначення лікувальної фізкультури.



Період іммобілізації. Триває 30-90 днів. Клінічно характеризується гострими наслідками травми, початком регенеративного процесу в пошкоджених тканинах. Співпадає з формуванням первинної кісткової мозолі. За умовою відсутності протипоказів ЛФК призначають з перших днів стаціонарного лікування.

  • Період іммобілізації. Триває 30-90 днів. Клінічно характеризується гострими наслідками травми, початком регенеративного процесу в пошкоджених тканинах. Співпадає з формуванням первинної кісткової мозолі. За умовою відсутності протипоказів ЛФК призначають з перших днів стаціонарного лікування.

  • Загальні завдання:

  • підвищення загального стану хворого;

  • поліпшення функції життєво важливих систем: серцево-судинної, дихальної, нервової, травної;

  • підвищення опірності організму;

  • попередження порушень, зумовлених ліжковим режимом.



Спеціальні завдання:

  • Спеціальні завдання:

  • поліпшення трофіки іммобілізованої кінцівки;

  • стимуляція консолідації перелому;

  • попередження м’язової атрофії, порушень функції суглобів іммобілізованої кінцівки, профілактика тугорухомості та контрактур;

  • вироблення необхідних тимчасових компенсацій.

  • Форми ЛФК:

  • лікувальна гімнастика, ранкова гігієнічна гімнастика, індивідуальні завдання для самостійних занять.



Спеціальні завдання вирішують за допомогою:

  • вправи для симетричної здорової кінцівки – сприяють покращенню кровопостачання і трофіки в іммобілізованій;

  • вправи у вільних від іммобілізації суглобах пошкодженої кінцівки;

  • ідеомоторні (уявні) вправи для іммобілізованої кінцівки;

  • статичне напруження м’язів іммобілізованої кінцівки. Внаслідок виконання цих вправ відбувається зближення кісткових уламків, стимулюються процеси регенерації на місті перелому, активізується кровопостачання, трофіка пошкодженої кінцівки. Статичне напруження м’язів виконують внаслідок почергового ритмічного їх скорочення та розслаблення (30-50 разів за 1 хв). Для відновлення рухомості в суглобах і доброго розслаблення м’язів рекомендують короткочасні напруження 1-3 с, а для відновлення сили та витривалості м’язів – напруження по 5-7 с (З.М. Атаєв);



5. у випадку переломів кісток стегна або гомілки виконують вправи з натискуванням по осі кінцівки (на підставку чи спинку ліжка) та опускання іммобілізованої ноги нижче рівня ліжка. Цим підготовлюється нога до осьового навантаження, відновлюється опорна функція, тренується тонус судин;

  • 5. у випадку переломів кісток стегна або гомілки виконують вправи з натискуванням по осі кінцівки (на підставку чи спинку ліжка) та опускання іммобілізованої ноги нижче рівня ліжка. Цим підготовлюється нога до осьового навантаження, відновлюється опорна функція, тренується тонус судин;

  • 6. з 2-3 дня – масаж здорової кінцівки, рефлексогенних зон, вільних від іммобілізації частин ушкодженої кінцівки (погладжування, розтирання, обережне розминання).



Постіммобілізаційний період.

  • Постіммобілізаційний період.

  • Розпочинається після зняття гіпсової пов’язки чи скелетного витяжіння. Клінічно в цьому періоді відбувається кінцеве формування кісткової мозолі. Необхідно враховувати, що кінцівка після іммобілізації атрофована, рухи в суглобах обмежені.

  • Загальні завдання:

  • підготовка хворого до вставання (якщо був ліжковий режим);

  • тренування вестибулярного апарату;

  • навчання пересуватися на милицях;

  • тренування опороздатності здорової кінцівки;





Рис. 11 - Фізичні вправи для осіб з переломом плечової кістки (за С.М. Івановим, 1970)

  • Рис. 11 - Фізичні вправи для осіб з переломом плечової кістки (за С.М. Івановим, 1970)



Спеціальні вправи для осіб із ушкодженням ліктьового суглоба та корекція положенням (за О.Ф. Каптєліним, 1969):

  • Спеціальні вправи для осіб із ушкодженням ліктьового суглоба та корекція положенням (за О.Ф. Каптєліним, 1969):

  • а - рухи по полірованій панелі;

  • б – покачування в ліктьовому суглобі;

  • в – рухи з використанням роликових візків;

  • г – згинання в ліктьовому суглобі з підтримкою здоровою рукою;

  • д – перекочування палиці; е – покачування палиці;

  • ж – вкладання руки між двома мішечками з піском.







ІІІ період.

  • ІІІ період.

  • Виконуються фізичні вправи, що вимагають доброї координації рухів та значного силового напруження. Включають вправи для розвитку гнучкості хребта (бокові нахили та обертання хребта в повздовжній осі). Здійснюють напружені вигинання з великою амплітудою та обтяженням. Входять деякі рухи навкарачки, що збільшують гнучкість хребта, до кінця 2-го місяця – рухи стоячи на колінах і рухи з невеликою опорою для ніг (табл. 38).



















Схожі:

Лфк в травматології iconЗанятия проводится в большой группе из 10-20 человек на открытом воздухе в виде прохождения различных маршрутов с последующей лечебной гимнастикой под руководством сертифицированного инструктора лфк

Лфк в травматології iconПлан лекції: Зміст спеціальності
...
Лфк в травматології iconКонсервативне лікування остеоартрозу великих суглобів
Тернопільський державний медичний університет імені І. Я. Горбачевського кафедра хірургії, травматології та ортопедії з малоінвазивними...
Лфк в травматології iconОстеоартроз великих суглобів. Епідеміологія, фактори ризику, діагностика
Тернопільський державний медичний університет імені І. Я. Горбачевського Кафедра хірургії травматології та ортопедії фпо остеоартроз...

Додайте кнопку на своєму сайті:
dok.znaimo.com.ua


База даних захищена авторським правом ©dok.znaimo.com.ua 2013
звернутися до адміністрації
dok.znaimo.com.ua
Головна сторінка