Клінічна фармація в пульмонології Зав кафедри клінічної фармації


НазваКлінічна фармація в пульмонології Зав кафедри клінічної фармації
Дата конвертації28.02.2013
Розмір445 b.
ТипПрезентации


Клінічна фармація в пульмонології

  • Зав. кафедри клінічної фармації

  • д.м.н. Самогальська О.Є.


Органи дихання

  • Органи дихання – це порожнина носа, глотка, гортань, трахея, бронхи і легені.

  • Повітроносні шляхи - порожнина носа, гортань, трахея, бронхи;

  • Дихальний відділ – паренхіма легень.



Симптоми та синдроми при основних захворюваннях органів дихання

  • Кашель (tussis) – складний рефлекторно-захисний акт, що виникає при подразненні кашлевих зон (слизова оболонка міжчерпаловидного простору гортані, ділянки біфуркації трахеї і бронхів, поверхні глотки, превральних листків і зовнішніх слухових проходів) фізичними, хімічними чи іншими чинниками (харкотиння, слиз, кров, пил, токсичні гази, шматки їжі, тощо).



Кашель

  • Гострий - при гострих захворюваннях бронхолегеневої системи (гострі бронхіти, пневмонії);

  • Хронічний - при хронічних захворюваннях (бронхіальна астма, хронічні бронхіти, пневмоконіози і т.п.).

  • Вологий - з виділенням харкотиння (хронічний бронхіт, пневмонія, бронхоетактична хвороба, тощо). Велике значення має кількість та характер харкотиння

  • Сухий – не виділяється харкотиння (при ларингіті, трахеїті, початкових стадіях пневмоній, бронхітах, бронхіальній астмі).



Кровохаркання

  • Кровохаркання (haеmoptoё) – виділення крові з харкотинням під час кашлю є важливим діагностичним симптомом ураження органів дихання (рак, туберкульоз, деякі пневмонії) чи серцево-судинної системи (мітральний стеноз, тромбоемболія легеневої артерії, алергічні васкуліти та ін.).

  • Кількість виділеної з харкотинням крові в більшості випадків незначна, проте такі стани нерідко передують легеневій кровотечі – грізному ускладненню, що зумовлює раптову смерть хворого



Задишка

  • Задишка суб’єктивно сприймається як брак повітря, відчуття стиснення чи розпирання в грудях і об’єктивно виражається в збільшенні (рідше навпаки) частоти дихання з поверхневими або поглибленими дихальними рухами.

  • Розрізнюють задишку фізіологічну (виникає при фізичних і психоемоційних навантаженнях) і патологічну, що виникає при захворюваннях органів дихання, серцево-судинної системи, анеміях, кістково-хрящового і м’язового апарату грудної клітини, центральної і периферичної нервової системи, обміну речовин.

  • Залежно від переважного порушення тої чи іншої фази дихання розрізняють експіраторну (затруднений видих), інспіраторну (затруднений вдих) і змішану задишки.

  • Крайнім проявом задишки є задуха (asthma). Астма може бути легеневою (бронхіальною) і серцевою. Перша зумовлена звуженням просвіту дрібних бронхів, друга - застоєм крові в легенях з наступним розвитком набряку легень на основі патології серцево-судинної системи (гіпертонічна хвороба, мітральний стеноз, інфаркт міокарда).



Біль в грудній клітці

  • Біль в грудній клітці може бути викликаний: патологічним процесом з боку органів дихання, серцево-судинної системи, кістково-хрящового апарату і м’язів, центральної і периферичної нервової систем, захворюваннями деяких органів черевної порожнини.

  • Зумовлений пульмонологічними чинниками: при ураженнях плеври, а також при захворюваннях легень (крупозна пневмонія, туберкульоз і рак легень, інфаркт-пневмонія і ін.), при яких в патологічний процес втягується плевра.



Підвищення температури тіла

  • Підвищення температури тіла – один із частих симптомів ураження органів дихання.

  • Ознака запального процесу (ГРЗ, пневмонії, бронхіти тощо)



Основні клінічні синдроми

  • Бронхообструктивний синдром (БОС). Порушення вентиляційної спроможності бронхолегеневого апарату, в основі яких є підвищення опору руху повітря по дихальних шляхах, тобто порушення бронхіальної прохідності.



Основні клінічні синдроми

  • Синдром дихальної недостатності (ДН) – це симптомокомплекс, що відображає стан організму, при якому система зовнішнього дихання не забезпечує нормального газового складу артеріальної крові чи його підтримання досягається за рахунок функціонального перенапруження цієї системи.

  • Виділяють вентиляційну (рестриктивну, обструктивну) та альвеолярно-респіраторну форми дихальної недостатності, які є типами порушення вентиляційної здатності легень.

  • Основним клінічним критерієм ДН є задишка, вираженість якої детермінується ступенями:

  • І ступінь – задишка при помірних фізичних навантаженнях.

  • ІІ ступінь – задишка при ходінні по рівній поверхні. ЧД в спокої 21-25 за 1 хвилину.

  • ІІІ ступінь – задишка в спокої, спостерігаються постійні ознаки гіповентиляції. ЧД - 26 і більше за 1 хвилину. В акті дихання беруть участь додаткові м’язи, мають місце постійний ціаноз і швидка втомлюваність.



Синдроми при патології органів дихання

  • Інтоксикаційний синдром (підвищення температури тіла, головний біль, біль у м’язах)

  • Астено-вегетативний синдром (загальна слабість та зниження працездатності) зустрічається у 93% хворих туберкульозом, 92% - раком легень, 90% - нагнійними захворюваннями легень і пневмоніями.



Синдром ущільнення легеневої тканини. Синдром ущільнення легеневої тканини (СУЛТ) – симптомокомплекс, детермінований наслідками ущільнення легеневої тканини в силу різних груп патогенетичних механізмів.

  • Синдром ущільнення легеневої тканини. Синдром ущільнення легеневої тканини (СУЛТ) – симптомокомплекс, детермінований наслідками ущільнення легеневої тканини в силу різних груп патогенетичних механізмів.

  • 1. Інфільтрація легеневої тканини

  • 2. Проліферація

  • 3. Спадіння легеневої тканини (ателектаз)

  • Клініка синдрому розглядається в контексті симптоматики захворювань, що зумовили його появу

  • Синдром наявності порожнини у легеневій тканині. Порожнини (каверни) утворюються в легенях при туберкульозі, нагноєннях (абсцес), розпаді злоякісних пухлин легеневих васкулітах (синдром Вегенера), інфаркті, бронхоектатичній хворобі.

  • Основними клінічними ознаками легеневих каверн є локальна тимпанізація перкуторного звуку, амфоричне дихання, великоміхурцеві дзвінкі вологі хрипи. Рентгенологічно – кільцеподібна замкнута тінь, нерідко з горизонтальним рівнем рідини.

  • Синдром гіперпневматизації легеневої тканини. Синдром гіперпневматизації легень або емфізема легень – органічне ураження легеневої тканини, що характеризується патологічним розширенням повітряних просторів дистальніше термінальних бронхіол.



Основні захворювання органів дихання

  • ГОСТРІ РЕСПИРАТОРНІ ЗАХВОРЮВАННЯ

  • – це загальна назва ряду інфекційних хвороб, викликаних вірусами, хламідіями, мікоплазмами, бактеріями і їх комбінаціями, що перебігають з симптомами пораження слизових оболонок верхніх дихальних шляхів, ринофарингітом, ларинготрахеїтом, а іноді – і слизової очей.

  • До ГРЗ не відносяться грип і парагрип, орнітоз і т. д.

  • Зараження – крапельним шляхом від хворих людей. Це в комплексі гострий риніт, ларингіт, ларинготрахеїт.



Основні захворювання органів дихання

  • Гострий бронхіт – гостре запалення слизової оболонки бронхіального дерева.

  • Хронічний бронхіт - дифузне прогресуюче пораження бронхів, пов’язане з тривалим подразненням шкідливими агентами, яке характеризуються запальними і склеротичними змінами в бронхіальній стінці, перибронхіальній тканині, супроводжується перебудовою секреторного апарата і гіперсекрецією слизу, з постійним кашлем не менше 3 місяців протягом 2 років, а при ураженні дрібних бронхів – задухою, що веде до ХЛС.

  • Обструктивний і необструктивний.



ХОЗЛ – первинне хронічне запальне захворювання з переважним ураженням дистальних відділів дихальних шляхів, паренхіми легенів і формуванням емфіземи. Патологія характеризується обмеженням повітряного потоку з розвитком незворотнього (або частково зворотнього) БОС.

  • ХОЗЛ – первинне хронічне запальне захворювання з переважним ураженням дистальних відділів дихальних шляхів, паренхіми легенів і формуванням емфіземи. Патологія характеризується обмеженням повітряного потоку з розвитком незворотнього (або частково зворотнього) БОС.

  • Стійкій БОС приводить до формування емфіземи, порушення газообміну, хронічної дихальної недостатності, легеневої гіпертензії і розвитку хронічного легеневого серця.



БРОНХІАЛЬНА АСТМА

  • хронічне запальне захворювання дихальних шляхів, яке спричинене значною кількістю клітин та медіатоів запалення. Хронічне запалення призводить до гіперреактивності бронхів, що проявляється рецидивуючими симптомами свистячого дихання, ядухи, скованості у грудній клітці, кашлю, особливо вночі та зранку. Ці епізоди, звичайно, пов’язані з розповсюдженою, але варіабельною бронхообструкцією, яка зворотна спонтанно або під впливом терапії



Пневмонія - це гостре інфекційне захворювання, переважно бактеріальної етіології, яке характеризується вогнищевим ураженням респіраторних відділів легень та наявністю внутрішньоальвеолярної ексудації.

  • Пневмонія - це гостре інфекційне захворювання, переважно бактеріальної етіології, яке характеризується вогнищевим ураженням респіраторних відділів легень та наявністю внутрішньоальвеолярної ексудації.

  • Категорії:

  • Негоспітальна;

  • В/лікарняна, госпітальна, нозокоміальна (через 48 год після ВСТУПУ ХВОРОГО в стаціонарі);

  • Аспіраційна;

  • Пневмонія у осіб з вадами імунітету.



Групи хворих з негоспітальною пневмонією

  • І група – нетяжкий стан хворих без супутньої патології

  • ІІ група - нетяжкий стан хворих (не потребують госпіталізації) з супутньою патологією.

  • ІІІ група - нетяжкий перебіг (потребують госпіталізації) при наявності несприятливого прогнозу

  • ІV група – тяжкий стан (госпіталізація в палату інтенсивної терапії)



Захворювання дихальної системи, що потребують обов'язкового нагляду лікаря та ті, що можуть лікуватися хворими самостійно за допомогою ОТС-препаратів

  • Всі захворювання, крім ГРЗ, потребують обов'язкового нагляду лікаря.

  • Симптоми захворювань органів дихання, які можуть лікуватися ОТС-препаратами – кашель та підвищення температури тіла.



Кашель

  • “Загрозливі” симптоми, при яких хворий повинен обов'язково звернутись до лікаря:

  • кашель, що триває більше тижня;

  • кашель, що супроводжується температурою 37,5-38 0С на протязі тривалого часу (більше тижня)

  • кашель, що супроводжується температурою >38 0С більше 3-х днів

  • кашель, що супроводжується задишкою, болем у грудній клітці при диханні;

  • кашель, що супроводжується виділенням зеленкуватого харкотиння;

  • кашель, що супроводжується виділенням харкотиння з прожилками крові;

  • кашель з нападами ядухи;

  • кашель, який супроводжується слабкістю, втратою маси тіла;

  • масивне потовиділення (особливо вночі), озноби

  • раптовий напад сильного кашлю

  • сильний кашель на протязі години без перерви

  • масивне відходження харкотиння

  • зміна голосу

  • У всіх інших випадках кашель може лікуватись ОТС-препаратами



Клінічна фармакологія засобів, які впливають на функції органів дихання



Серед речовин, які впливають на функції органів дихання, виділяють такі групи лікарських препаратів:

  • Серед речовин, які впливають на функції органів дихання, виділяють такі групи лікарських препаратів:

  • протикашльові засоби;

  • відхаркувальні засоби;

  • стимулятори дихання;

  • препарати, які використовуються при бронхіальній астмі;

  • засоби, які застосовуються при набряку легень



Протикашльові засоби:

  • Засоби центральної дії (пригнічують центральні ланки кашльового рефлексу):

  • а) наркотичні: метилморфін (кодеїн, “Кодтерпін”), декстрометорфан (Атусин, Тусин-плюс).

  • б) ненаркотичні: глауцину гідрохлорид, окселадину цитрат, бутамірату цитрат.

  • Засоби перефиричної дії (блокують чутливі закінчення кашльових рефлексогенних зон): Преноксдіазин (лібексин).



Особливості застосування протикашльових засобів (ПКЗ)

  • ПКЗ не при значають при підвищенні бронхіальної секреції, масивному виділенні харкотиння

  • ПКЗ, що містять кодеїн, декстраморфан, бутамірат, не рекомендується застосовувати дітям до 2-х років, в період вагітності і лактації

  • ПКЗ, що містять кодеїн, декстраморфан, бутамірат при прийманні великих доз чи застосуванні на протязі тривалого часу можуть викликати пригнічення ЦНС та дихання

  • ПКЗ, що містять окселадин, бутамірат і особливо декстраморфан можуть викликати вялість, сонливість головокружіння. Їх не рекомендується прийматиособам, професія яких потребує швидкої реакції.

  • ПКЗ, що містять кодеїн, декстраморфан, бутамірат і особливо кодеїн, не можна поєднувати з алкоголем із-за високого ризику пригнічення ЦНС і дихання

  • Препарати, що містять глауцину гідрохлорид, при застосуванні у дітей можуть викликати зниження АТ

  • Таблетки, що містять преноксдіазин, необхідно ковтати без розжовування

  • При прийманні преноксдіазину може виникати сухість в роті і глотці

  • Прийом преноксдіазину не рекомендується особам з низьким АТ



Відхаркувальні засоби:

  • Секретомоторні засоби – регідранти (стимулюючі відхаркування):

  • а) засоби рефлекторної дії: препарати лікарських рослин, бензоат натрію, бронхікум елексир, мукалтин.

  • б) засоби резорбтивної і місцевої дії: йодид натрію і калію, хлорид амонію, натрію гідрокарбонат, ефірні масла, пульмекс.

  • Бронхосекретолітичні засоби (муколітики).

  • а) протеолітичні ферменти: трипсин, хімопсин, хімотрипсин, дезоксирибонуклеаза;

  • б) власне муколітики: ацетилцистеїн, карбоцистеїн.

  • в) засоби, які стимулюють утворення сурфактантів, або сурфактанти: бромгексин, амброксол.



Особливості застосування відхаркувальних засобів (ВХЗ)

  • Відхаркувальні не можна поєднувати з препаратами, гальмуючими кашлевий рефлекс (кодеїн, окселадин, глауцин і т. д.) і з гістаминолітиками, що згущують харкотиння (Димедрол, Піпольфен і др.).

  • · При прийомі відхаркувальних не потрібно призначати препарати, що обезводнюють організм хворого (сечогінні, послаблюючі і т. п.).

  • · Відхаркувальні препарати рефлекторної дії (термопсис, терпінгідрат, істод, алтей, лікорин) при перевищенні дози можуть викликати блювоту, протипоказані при захворюваннях шлунка (гастрит, виразкова хвороба).

  • · Відхаркувальні препарати потрібно запивати масивним лужним питтям. Рекомендується випивати додатково до фізіологічної норми 1,5-2 л рідини для компенсації фізіологічних втрат.

  • · Не рекомендується призначати відхаркувальні лежачим хворим.



· Клінічний ефект відхаркувальних засобів, як правило, спостерігається не раніше 6-7 дня лікування.

  • · Клінічний ефект відхаркувальних засобів, як правило, спостерігається не раніше 6-7 дня лікування.

  • · В перші 2-3 дня прийому відхаркувальних препаратів кашель і відділення мокроти можуть посилитися: дані явища свідчать про ефективність препарату (а не навпаки).

  • · При передозуванні або тривалому прийомі препаратів, що містять йодіди (калію йодид, натрію йодид), можливе виникнення йодизму: риніт, кропив'янка, набряк Квінке; можливі явища гипертиреоза - тахікардія, тремор, підвищена збудливість, безсоння, діарея (у осіб старший 40 років).

  • · Препарати, що містять йодиды (калію йодид, натріюйодид), протипоказані при вагітності, гострих запальних процесах, захворюваннях щитовидної залози.

  • · За наявності гострого запального процесу переважні відхаркувальні препарати рослинного походження.

  • · Рослинні відвари і настої (солодка, корінь алтея, мати-й-мачуха, аніс, фенхель, чабрец) надають не тільки відхаркувальна дія, але і сприяють регенерації пошкодженою слизовій бронхів за рахунок мікроелементів, що містяться, вітамінів і біогенних стимуляторів.



Стимулятори дихання (аналептики)

  • Аналептики прямої дії: бемегрид, етимізол, кофеїн.

  • Аналептики змішаної дії: кордіамін, камфора, веглекислота.

  • Аналептики рефлекторної дії: лобелін, цититон.



Антибактеріальна терапія

          • Пневмонія – безумовне показання до застосування антибіотиків
          • Починати відразу після встановлення діагнозу
          • Вибір препарату залежить від важкості пневмонії, групи до якої віднесено хворого


Негоспітальна пневмонія

  • І категорія (НП до 60 років без супутньої патології)

  • S. Pneumoniae, M. Pneumoniae, C. Pneumoniae, H. influenzae

  • Монотерапія, перорально:

  • Амоксицилін або макролід (спіраміцин, азітроміцин, кларітроміцин, роксітроміцин).

  • Фторхінолони ІІІ-ІV покоління



Негоспітальна пневмонія

  • II категорія

  • S. pneumoniae H. influenzae S. aureus M. Catarrhalis, грамнегативні аероби

  • Амоксицилін/клавулонова кислота або цефуроксиму аксетил перорально.

  • Фторхінолони ІІІ-ІV покоління перорально або цефтриаксон в/м, в/в



Негоспітальна пневмонія

  • III категорія (потребують госпіталізації).

  • Аспіраційна орофарингіальна флора, Грам (-) ентеробактери, Legionella spp. S. aureus  

  • В/м або в/в: амінопеніцилін + макролід або цефалоспорин ІІ-ІІІ генерації + макролід.

  • В/в: Фторхінолон ІІІ-IV покоління.  



Негоспітальна пневмонія

  • IV категорія: термінова госпіталізація, інтенсивна терапія

  • Спектр аналогічний пневмоніям II, III категорій.  

  • Парентерально: Цефалоспорини II - III генерацій. Антипсевдомонадні пеніциліни+фторхінолони або кліндаміцин. Цефалоспорини ІІ - ІІІ генерацій+макроліди.

  • Хворим з вираженими деструктивними змінами, ризиком розвитку сепсісу доцільно призначити карбопенеми (іміпенем, меропенем). У перші дні рекомендується додати аміноглікозиди (амікацин, гентаміцин, тобраміцин).



Критерії ефективності антибактеріальної терапії

  • Оцінюють ефективність через 48 год. (нетяжкий перебіг) або 72 год. (тяжкий перебіг)

  • Критерії ефективності: температура до 37,5, відсутність інтоксикації, дихальної недостатності. В загальному аналізі крові: лейк. до 10*109, відсутність негативної динаміки рентген.змін.



Тривалість антибактеріальної терапії

  • При нетяжкій пневмонії + 3-5 днів після нормалізації температури, в середньому – 7-10 днів

  • При тяжкому перебігу 10-14 днів, при стафілококовій, ентеробактерійній, легенельозній до 21 дня.



Для зняття приступу бронхіальної астми використовуються:

  • Бронхолітичні засоби:

  • адреноміметики (α,β-адреноміметики, β-адреноміметики, β2-адреноміметики)

  • метилксантини

  • Холіноблокатори (м-холіноблокатори, гангліоблокатори)

  • Протиалергійні та десенсибілізуючі засоби

  • Відхаркувальні засоби



Переваги інгаляційної терапії в пульмонології:

  • Переваги інгаляційної терапії в пульмонології:

  • -ефективне створення високих концентрацій медикаментів в дихальних шляхах; -незначна концентрація препарату в крові; - швидкий початок дії препаратів; -можливість корекції дози; -мінімум системних побічних ефектів.



Ця група препаратів включає сальбутамол і фенотерол (Беротек).

  • Ця група препаратів включає сальбутамол і фенотерол (Беротек).

  • Основні властивості даної групи препаратів: - стимулюють β2-адренорецептори;

  • -розслабляють гладку мускулатуру бронхів;

  • -знижують гіперреактивність дихальних шляхів;



-покращують мукоциліарний кліренс;

  • -покращують мукоциліарний кліренс;

  • - знижують судинну проникність і ексудацію плазми, тим самим зменшуючи набряк слизистої оболонки бронхів;

  • - стабілізують мембрани огрядних клітин,

  • -зменшують викид медіаторів запалення.



Перевагою цих препаратів є швидкий (через 3-5 хв) і виражений бронхолітичний ефект.

  • Перевагою цих препаратів є швидкий (через 3-5 хв) і виражений бронхолітичний ефект.

  • Тривалість дії препаратів складає 3-6 год.

  • При цьому краще робити 1 вдих препарату, а наступний – через 1 хв, чим відразу 2 вдихи.



Препарати цієї групи мають досить велику кількість побічних ефектів, особливо при частому (більше 4 разів на добу) використанні.

  • Препарати цієї групи мають досить велику кількість побічних ефектів, особливо при частому (більше 4 разів на добу) використанні.

  • Однією з серйозних побічних дій є тремор унаслідок прямої дії препарату на β2-адренорецептори скелетної мускулатури.



Тремор частіше спостерігається у хворих літнього і старечого віку.

  • Тремор частіше спостерігається у хворих літнього і старечого віку.

  • Нерідко спостерігається тахікардія – або в результаті прямої дії на β-адренорецептори передсердя, або під впливом рефлекторної відповіді унаслідок периферичної вазоділатації.



Препарати даної групи мають тривалість дії близько 12 год і використовуються для планової терапії бронхіальної астми (БА) і хронічного обструктивного захворювання легенів (ХОЗЛ).

  • Препарати даної групи мають тривалість дії близько 12 год і використовуються для планової терапії бронхіальної астми (БА) і хронічного обструктивного захворювання легенів (ХОЗЛ).

  • Призначаються в комплексі з протизапальними препаратами



До цієї групи препаратів відносяться сальметерол і формотерол, які володіють здатністю:

  • До цієї групи препаратів відносяться сальметерол і формотерол, які володіють здатністю:

  • -розслабляти гладеньку мускулатуру бронхів,

  • -підсилювати мукоциліарний кліренс,

  • -зменшувати судинну проникність і вивільнення медіаторів з огрядних клітин і базофилов,

  • -забезпечувати тривалий захист від дії чинників, що приводять до бронхоспазма.



  • Небажані ефекти β2- агоністів тривалої дії виявляються у вигляді відчуття неспокою, тремора скелетних м'язів, стимуляції серцево-судинної системи.



Основний представник даної групи – іпратропія бромід – володіє вираженим бронхолітичним ефектом.

  • Основний представник даної групи – іпратропія бромід – володіє вираженим бронхолітичним ефектом.



Переваги холінолітиків: -відсутність кардіотоксичної дії, що робить їх препаратами вибору для пацієнтів з серцевими і циркуляторними порушеннями, а також немолодих пацієнтів; -відсутність тахіфілаксії при повторному застосуванні; кількість холінорецепторов з віком не зменшується (на відміну від β2-адренорецепторів), тому у немолодих пацієнтів холінолітики ефективніші, ніж β2-агоністи;

  • Переваги холінолітиків: -відсутність кардіотоксичної дії, що робить їх препаратами вибору для пацієнтів з серцевими і циркуляторними порушеннями, а також немолодих пацієнтів; -відсутність тахіфілаксії при повторному застосуванні; кількість холінорецепторов з віком не зменшується (на відміну від β2-адренорецепторів), тому у немолодих пацієнтів холінолітики ефективніші, ніж β2-агоністи;

  • -невелика кількість побічних ефектів (сухість, гіркий смак в роті).



Позитивні ефекти холінолітиків багатогранні і не обмежуються тільки бронходилатаційним ефектом. Вони

  • Позитивні ефекти холінолітиків багатогранні і не обмежуються тільки бронходилатаційним ефектом. Вони

  • - знижують чутливість кашльових рецепторів і секрецію в'язкого мокротиння,

  • -зменшують споживання кисню дихальними м'язами.

  • До позитивних особливостей іпратропія броміду належить велика тривалість дії – до 8 год.



Комбінований препарат Беродуал Н (іпратропія бромід 20 мкг + фенотерол 50 мкг) набув широкого поширення в сучасній терапевтичній практиці. Ефекти Беродуала Н: - іпратропія бромід усуває бронхоконстрикторний вплив парасимпатичної іннервації; - фенотерол, крім розслаблення гладкої мускулатури, зменшує набряк слизової оболонки бронхів; - компоненти препарату впливають на всі відділи бронхіального дерева, зокрема термінальні (бронхіоли);

  • Комбінований препарат Беродуал Н (іпратропія бромід 20 мкг + фенотерол 50 мкг) набув широкого поширення в сучасній терапевтичній практиці. Ефекти Беродуала Н: - іпратропія бромід усуває бронхоконстрикторний вплив парасимпатичної іннервації; - фенотерол, крім розслаблення гладкої мускулатури, зменшує набряк слизової оболонки бронхів; - компоненти препарату впливають на всі відділи бронхіального дерева, зокрема термінальні (бронхіоли);



- препарат має швидкий (через 5-10 хв) і тривалий (6-8 год) ефект; - менше число побічних ефектів (менша доза кожного з компонентів в порівнянні з дозами при монотерапії для досягнення аналогічного ефекту).

  • - препарат має швидкий (через 5-10 хв) і тривалий (6-8 год) ефект; - менше число побічних ефектів (менша доза кожного з компонентів в порівнянні з дозами при монотерапії для досягнення аналогічного ефекту).



Довготривалої дії холінолітик (тіотропіую бромід) протягом 24 годин і більше, спричиняє сталий, значно сильніший бронхолітичний ефект ніж іпратропіум, має деяку протизапальну дію.

  • Довготривалої дії холінолітик (тіотропіую бромід) протягом 24 годин і більше, спричиняє сталий, значно сильніший бронхолітичний ефект ніж іпратропіум, має деяку протизапальну дію.

  • Спіріва



значно зменшує задишку - найбільш обтяжливий симптом у хворих на ХОЗЛ;

  • значно зменшує задишку - найбільш обтяжливий симптом у хворих на ХОЗЛ;

  • підвищує фізичну витривалість;

  • покращує загальний стан здоров'я та якість життя хворих;

  • зменшує кількість загострень захворювання та числа госпіталізацій.



Стабілізатори мембран мастоцитів

  • Кромогліцієва кислота (cromoglicic acid) Показання. БА (включаючи БА, провоковану фізичним навантаженням) у дітей і дорослих (профілактика і лікування), харчова алергія.



Блокатори лейкотрієнових рецепторів

  • Блокатори лейкотрієнових рецепторів (монтелукаст, зафірлукаст) - новий клас протиастматичних засобів, місце і роль яких остаточно не визначено. В дихальних шляхах блокують дію лейкотрієнів, зокрема попереджаючи надмірне утворення секрету в бронхах, набряк слизової оболонки, ослабляючи гіперреактивність бронхів і бронхоспазм.



Глюкокортикоїди

  • Особливе місце в терапії БА займають глюкокортикоїди (ГК) з їх багатогранною дією на усіх ланки патогенезу захворювання. ГК незамінні у всіх випадках важкого перебігу астми.

  • Механізм дії:

  • - гальмування синтезу чи вивільнення медіаторів запалення;

  • - потенціювання ефекту катехоламінів за рахунок збільшення кількості і/чи ефективності цАМФ;

  • - гальмування М-холінергічної стимуляції за рахунок зниження кількості і/чи ефективности цГМФ;

  • - пряма дія на гладкі м'язи бронхів.



Преднізолон, Гідрокортизон, Дексаметазон.

  • Преднізолон, Гідрокортизон, Дексаметазон.



Інгаляційні ГКС

  • Беклометазону дипропіонат (бекломет, бекотид) — глюкокортикоїдний препарат з надзвичайно високою ефективністю при місцевому застосуванні і відносно низькою системною дією. При БА його застосовують у вигляді

  • мікроаерозолю у фторвуглеводному розпилювачі (ванцерил) і в капсулах, кремі, мазі. Доза складає 1-4 вдиху (50-200 мкг) 4 рази в добу. Через слабку системну дію беклометазону він не викликає побічних ефектів.

  • Флунісолід (аеробін) є фторованим похідним кортикостероїдного гормону у виді капсул для інгаляцій. Застосовують для профілактики приступів бронхіальної астми при астмі легкого і середнього перебігу по 2 інгаляції (по 250 мкг на вдих) двічі в добу, а при важкому перебігу по 4 інгаляції 2 рази в день (добова доза не більш 2 мг).

  • Будесонід відноситься до негалогенізованих глюкокортикостероїдів, структурно близьких до гідроксипреднізолону. З усіх глюкокортикоїдів будесонід має найбільшу топічну активність і найбільшу афінність до кортикостероїдних рецепторів. По порівняльної ефективности будесонід приблизно дорівнює бекламетазону дипропіонату.



Схожі:

Клінічна фармація в пульмонології Зав кафедри клінічної фармації iconКлінічна фармація в гематології зав кафедри клінічної фармації

Клінічна фармація в пульмонології Зав кафедри клінічної фармації iconКлінічна фармація в гастроентерології зав кафедри клінічної фармації
Печія відчуття паління за грудиною, може поєднуватися з кислим присмаком в роті
Клінічна фармація в пульмонології Зав кафедри клінічної фармації iconКлінічна фармація в ревматології Зав кафедри клінічної фармації
Всі препарати обережно вживати хворим на ба, виразкову хворобу, зі схильністю до кровотеч, з захворюваннями печінки І нирок
Клінічна фармація в пульмонології Зав кафедри клінічної фармації iconКлінічна фармація в гепатології Зав кафедри клінічної фармації д м. н., проф. Самогальська О.Є
Кров у печінку надходить із ворітної вени (2/3 об’єму) і печінкової артерії (1/3 об’єму)
Клінічна фармація в пульмонології Зав кафедри клінічної фармації iconКлінічна фармація в кардіології Зав кафедрою клінічної фармації
Причина ішемії міокарда при гкн: повна чи часткова оклюзія коронарної артерії ( не менш, як на 50-70% просвіту діаметра ) тромбом,...
Клінічна фармація в пульмонології Зав кафедри клінічної фармації iconВступ до клінічної фармації
Клінічна фармація інтегративна прикладна наука, що поєднує фармацевтичні і клінічні аспекти лікознавства, головною задачею якої є...
Клінічна фармація в пульмонології Зав кафедри клінічної фармації iconВступ до клінічної фармації
Клінічна фармація інтегративна прикладна наука, що поєднує фармацевтичні і клінічні аспекти лікознавства, головною задачею якої є...
Клінічна фармація в пульмонології Зав кафедри клінічної фармації iconЛабораторна діагностика Зав кафедри клінічної фармації
Сеча утворюється шляхом фільтрації плазми крові в ниркових клубочках та зворотного всмоктування в канальцях більшості розчинених...
Клінічна фармація в пульмонології Зав кафедри клінічної фармації iconЛабораторна діагностика Зав кафедри клінічної фармації
Вивчає та оцінює за допомогою певних методів фізіологічний та патологічний стан організму, клітинний і хімічний склад, біологічні...
Клінічна фармація в пульмонології Зав кафедри клінічної фармації iconВступ до клінічної фармації Клінічна фармація
Підготовка спеціалістів-провізорів, що володіють достатнім обсягом теоретичних знань та практичних навичок для проведення сумісно...

Додайте кнопку на своєму сайті:
dok.znaimo.com.ua


База даних захищена авторським правом ©dok.znaimo.com.ua 2013
звернутися до адміністрації
dok.znaimo.com.ua
Головна сторінка