Тема лекції: Радіаційна екологія


НазваТема лекції: Радіаційна екологія
Дата конвертації28.02.2013
Розмір445 b.
ТипПрезентации


Тема лекції:

  • Радіаційна екологія

  • Доц. К.О. Пашко


План лекції:

  • Вступ.

  • 1. Природний радіаційний фон.

  • 2. Джерела іонізуючого випромінювання.

  • 3. Радіаційне забруднення.

  • 4. Вплив на довкілля АЕС. Наслідки аварії на Чорнобильській АЕС. Перспективи атомної енергетики.

  • 5. Основні принципи захисту від іонізуючого випромінювання. Поняття про норми радіаціонної безпеки (НРБУ-97).

  • 6. Знешкодження радіоактивних відходів.



Радіаційна екологія (син.: біогеоценологія радіаційна, радіоекологія)

  • наука (розділ екології), що вивчає відношення живих організмів, їх популяцій і спільнот до дії іонізуючого випромінювання, характерного для середовища існування. Вона вивчає особливості існування живих організмів і їх популяцій в умовах наявності природних радіонуклідів або техногенного радіоактивного забруднення.



1. Природний радіаційний фон

  • радіоактивне опромінення, що створюється космічними джерелами та теригенними (властивими Землі) радіонуклідами за виключенням техногенно-підсилених джерел природного походження. Зменшення опромінення цими джерелами завжди є недоцільним.



Радіоактивність

  • перетворення ядер атомів одних елементів на інші, яке супроводжується іонізуючим випромінюванням. Це не винахід людини, а природне явище, під впливом якого ми постійно перебуваємо. Сонце є величезною термоядерною бомбою, яка розповсюджує радіоактивність. Земна магма також є джерелом радіоактивності. Сама земна кора містить скупчення радіоактивних речовин. Фонове опромінювання - опромінення від джерел, що створюють природний радіаційний фон.



В сонячних надрах відбуваються термоядерні реакції, під час яких водень перетворюється на гелій з виділенням ядерній енергії. Ця енергія поступово «просочується» крізь непрозору сонячну речовину в зовнішні шари і звідси випромінюється в світовий простір.



Іонізуюче випромінювання

  • потік часток або квантів електромагнітного випромінювання, проходження яких крізь речовину безпосередньо або непрямо викликає іонізацію (перетворення нейтральних атомів в іони) та збудження її атомів і молекул з утворенням електричних зарядів різних знаків.



Одиниці вимірювання радіоактивності

  • Беккерель (Бк, Вq) (у системі CI). 1 беккерель дорівнює одному спонтанному розпаду за 1 сек. Позасистемна одиниця радіоактивності — Кюрі (Кu, Сu).  1 Кu дорівнює 3,7х1010  Бк. 1 Бк=2,7х10-11 Кі. В медичній практиці використовується одиниця активності — мг.екв.радію, яка враховує гамму—постійну, що характеризує радіонуклід.

  • Грей (Гр) - одиниця поглиненої дози іонізуючого випромінювання (у системі CI).

  • Позасистемна одиниця – рад, 1 Гр = 100 рад = 1 Дж/кг-1.

  • Зіверт (Зв) - одиниця еквівалентної та ефективної дози в системі СІ.

  • Позасистемна одиниця – бер, 1 Зв = 1 Дж/кг-1 = 100 бер.



Радіонукліди

  • радіоактивні атоми з даним масовим числом і атомним номером. Радіонукліди одного й того ж хімічного елемента називаються його радіоактивними ізотопами. Це ізотопи елементів, які випромінюють радіоактивні промені, до них відносять радіоактивні речовини ( уран-238, радій-226, торій-232 та ін.) та ізотопи стабільних хімічних елементів, що відрізняються масовим числом і нестійким станом атомів (стронцій-90, цезій-134 і 137, америцій-241. Всі хімічні елементи з порядковим номером, більшим за 83 — радіоактивні. У деяких елементів всі ізотопи є радіоактивними. До них відносяться технецій, прометій, а також всі елементи періодичної таблиці від полонія до трансуранових включно.



Радіонуклід



Період напіврозпаду

  • інтервал часу, протягом якого число ядер даного радіонукліда зменшується в два рази. Тобто, якщо рівень радіоактивного забруднення території становить 4 Кюрі/км2 для радіонукліда з періодом напіврозпаду 30 років (цезій-137), то через 30 років він складатиме 2 Кюрі/км2, через наступних 30 років ця залишкова активність зменшитися знову в два рази і складатиме 1 Кюрі/км2 і т.д.



  • Для різних радіоактивних ізотопів період напіврозпаду може бути в дуже широких межах - від наносекунд до мільйонів років. Ізотопи з малим періодом напіврозпаду дуже радіоактивні, але швидко зникають. Ізотопи з великим періодом напіврозпаду слабко радіоактивні, але ця радіоактивність зберігається дуже тривалий час.



  • Необхідно вживати заходи для

  • найшвидшого виведення

  • радіонуклідів з організму, в першу чергу, у дітей та людей дітородного віку. Для цього зараз існують різні ефективі ентеросорбенти – декорпоранти.

  • Декорпоранти – це речовини та фармакологічні препарати, що пришвидшують виведення із організму радіонуклідів. Більшість декорпорантів відосять до хімічного класу комплексоутворюючих сполук (комплексонів) з іонами металів. Металхелатні комплекси добре розчинні у воді та швидко виводяться з организму, в основному з сечею.



2. Джерела іонізуючого випромінювання.

  • Всі радіоактивні джерела можна поділити на такі групи:

  •  - природні джерела, які створюють середні річні ефективні дози опромінення 2 мілізіверти (мЗв);

  •  - джерела, які використовуються у медицині, середньостатистичні дози опромінення від якийх за рік складають близько 0.4 мЗв;

  •  - радіоактивні опади, які приблизно дають за один рік дозу, що дорівнює 0.02 мЗв;

  •  - атомна енергетика, доза опромінення від якої складає за рік 0.001 мЗв.

  • Уникнути опромінення від більшость таких джерел практично неможливо, тому що вони є природними джерелами радіації.

  • Це перш за все: джерела земного походження, внутрішнє опромінення від який складає 1.325 мЗв; ·  джерела земного походження, зовнішнє опромінення від який складає 0.35 мЗв; ·  космічне зовнішнє опромінення, що складає 0.35 мЗв; ·  космічне внутрішнє опромінення, яке значно менше й приблизно складає 0.015 мЗв.



Природна й штучна радіоактивність

  • Природна радіоактивність — спонтанний розпад ядер елементів, що зустрічаються в природі. Основну частину опромінення населення земної кулі одержує від природних радіоактивних джерел. Радіоактивні елементи природного походження присутні всюди в навколишньому середовищі. Природні джерела іонізуючого випромінювання - це природні радіоактивні елементи, які знаходяться в земній корі і створюють природний радіаційний фон, а також іонізуюче випромінювання, що приходить до нас з космосу.



Штучна радіоактивність

  • спонтанний розпад ядер елементів, отриманих штучним шляхом, через відповідні ядерні реакції. У великих обсягах утворюються штучні радіонукліди, головним чином як побічний продукт на підприємствах оборонної промисловості й атомної енергетики. Потрапляючи в навколишнє середовище вони впливають на живі організми, у чому і полягає їхня небезпека.



Види іонізуючого випромінювання:



Електромагнітні:

  • Гамма(γ)–випромінювання - це електромагнітне (фотонне) випромінювання, яке виникає при збудженні ядер атомів або елементарних частинок. Довжина хвилі 10-10 м. Як і світло, γ -промені не мають електричного заряду й існують тільки в русі, а народжуються під час перебудови взаємного розташування заряджених частинок у ядрах.

  • Джерелом гамма-випромінювання є ядерні вибухи, розпад ядер радіоактивних речовин, вони утворюються також при проходженні швидких заряджених частинок крізь речовину. Це випромінювання може іонізувати різні речовини, має малу іонізуючу здатність, зате велику проникаючу здатність, оскільки складається з високоенергійних фотонів, що не мають заряду. Воно проникає крізь великі товщі речовини. γ–випромінювання має швидкість світла і використовується в медицині для стерилізації приміщень, апаратури, продуктів харчування.



Гамма - установка



Гамма-установка в медицині

  • радіева (кобальтова) «гармата», телерадіотерапевтична установка, апарат для дистанційної гамма-терапії, переважно злоякісних пухлин. Принцип дії — використання направленного, регулюємого по січенню пучка гамма-випромінення. Гамма-установка має захисний контейнер (головку) із свинцю, вольфраму або урану, що містить джерело випромінення (це 60Co, рідше 137Cs; раніше застосовували радій).



Рентгенівське випромінювання

  • це короткохвильове електромагнітне випромінювання, яке виникає в результаті зміни стану енергії електронів, що знаходяться на внутрішніх оболонках атомів, з довжиною хвилі від 10 нм до 0.01 нм. В електромагнітному спектрі діапазон частот рентгенівського випромінювання лежить між ультрафіолетом та гамма-променями. Окрім ядерних перетворень воно виникає в рентгенівських трубках в результаті електронного бомбардування анода. Рентгенівське випромінювання, що використовується в медичній радіології, є також гальмівним випромінюванням електронів, прискорених в рентгенівській трубці, що бомбардують анод. Рентгенівські промені проходять через тканини людини наскрізь, тому воно використовується в медицині для флюорографії, рентгенівського аналізу.



Рентгенпромені в рентгендіагностиці



Рентген черепа



Корпускулярні (узагальнена назва дрібненьких частинок матерії (електронів, фотонів тощо):

  • - Альфа (α)-випромінювання - корпускулярне іонізуюче випромінювання, яке складається з альфа-частинок ядер гелію-4), що випромінюються при радіоактивному розпаді чи при ядерних реакціях, перетвореннях та залишають ядра радіоактивних ізотопів і рухаються зі швидкістю близькою до 20 000 км/с. Альфа-частинки – за своєю природою є ядрами гелію (2 протони і 2 нейтрони), внаслідок чого з’являється ядро нового хімічного елемента з масовим числом, меншим на 4 і зарядом, меншим на 2: Rn + He.Ra.



Випромінювання альфа-частинки.



Бета (β)-випромінювання

  • корпускулярне електронне або позитронне іонізуюче випромінювання з безперервним енергетичним спектром, що виникає при перетвореннях ядер чи нестабільних часток (наприклад, нейтронів). Тобто це потік електронів (електрон — це елементарна частинка, яка має елементарний негативний електричний заряд, тобто найменшу кількість електрики, що може існувати. Заряд електрона рівний 1,60х10-19 кулона. Маса спокою електрона рівна 9,11х10-28 г, тобто в 1837,14 разу менше маси атома водню) та протонів (1Р1 - стійка елементарна частинка, заряд протона рівний заряду електрона, але із зворотним знаком.



Нейтронне випромінювання

  • це потоки нейтронів, які вилітають із ядер атомів при ядерних реакціях, зокрема, при реакціях розподілу ядер урану й плутонію. Їх дія залежить від енергії цих частинок. Вони викликають іонізацію речовини та вторинне випромінювання, яке складається із заряджених частинок і гамма-квантів. Внаслідок того, що нейтрони не мають електричного заряду, нейтронне випромінювання у залежності від енергії та від складу речовин, що взаємодіють, може мати велику проникаючу здатність.



Проникаюча здатність різних видів іонізуючого випромінювання.



Міра дії іонізуючого випромінювання

  • в будь-якому середовищі залежить від енергії випромінювання й оцінюється дозою іонізуючого випромінювання. Останню визначають для повітря - експозиційна доза, яка вимірюється в кулонах на 1 кг (Кл/кг) і рентгенах (Р), для речовини - поглинута доза, яка вимірюється в греях (Гр) і радах (рад), для біологічної тканини - еквівалентна доза, яка вимірюється в зівертах (Зв) і в берах (бер – біологічний еквівалент рада).







Опромінення людини.

  • Люди в основному опромінюються двома шляхами – зовнішнім і внутрішнім. Радіоактивні речовини (РР), які перебувають поза організмом, опромінюють його зовні. У цьому випадку говорять про зовнішнє опромінення. Але радіоактивні речовини, які містяться у продуктах харчування, воді та у повітрі, потрапляють усередину організму разом з їжею, питвом або через органи дихання - так відбувається внутрішнє опромінення.



Радіаційне (радіоактивне) забруднення.

  • забруднення пов’язане з перевищенням природного рівня змісту радіоактивних речовин в навколишньому середовищі. Це фізичне забруднення, що спричинено дією іонізуючих випромінювань. Основним джерелом цього забруднення є радіоактивні відходи, що містять радіонукліди, і ядерні вибухи на випробувальних полігонах. Особливістю іонізуючих випромінювань є те, що всі вони відзначаються високою енергією і спричиняють зміни в біологічній структурі клітин, які можуть призвести до їх загибелі. На іонізуючі випромінювання не реагують органи чуття людини, що робить їх особливо небезпечними.



  • α- і β-випромінювання небезпечні при потраплянні в організм, вони опромінюють його зсередини і повністю поглинаються тканинами. Гамма- і рентгенвипромінювання може впливати на організм дистанційно, тобто знаходячись поза ним. Експериментально доказано, що поблизу потужних джерел гамма-випромінювання (кобальт-60, цезій-137) з активністю 10 тис. Кu не виживає жодна вища рослина або тварина.



Опромінення людини у побуті відбувається

  • Шляхом радіоактивного забруднення атмосфери є спалюванні вугілля. У шлаку або золі концентруються радіонукліди. Використання золи як добавки до цементу і бетонів, може призвести до збільшення радіаційного опромінення. Фосфати. Видобуток фосфатів для виробництва мінеральних добрив супроводжується підвищенням радіоактивного фону, тому що вони містять уран. Самі добрива містять радіоізотопи, що проникають із ґрунту в харчові культури. У процесі видобутку і переробки руди виділяється радон. Радон є радіоактивним забруднювачем повітря, це хімічно інертний природний радіоактивний газ, без запаху, кольору та смаку, утворюється в процесі природного радіоактивного розпаду урану, який є в кам‘яних породах та грунті. Радон може бути також і у воді. Концентрація радону в закритих приміщеннях в середньому у вісім разів вища, ніж на відкритому повітрі, але лише в тих випадках, коли вони ізольовані від атмосферного повітря. Він просочується через фундамент і підлогу з ґрунту, або вивільняється з матеріалів, які використовуються у конструкціях будинку. Тому в приміщеннях можуть виникати досить високі рівні радіації. Іноді концентрація радону в закритому приміщенні в 5000 разів вища концентрації радону на відкритому повітрі.



Вплив на довкілля АЕС.

  • За даними Міжнародного агентства з атомної енергії (МАГАТЕ), у 26 країнах світу експлуатується 416 ядерних енергоблоків, які виробляють близько 16 % усієї електроенергії. Деякі країни основну ставку зробили саме на АЕС. Наприклад, у Франції АЕС виробляють більш як 70 % електроенергії. Але інші країни (Швеція, Данія, Австрія, Філіппіни) заявили про свій намір цілком відмовитися від АЕС і демонтувати ядерні блоки, які працюють там.



Рівненська АЕС



Основні стадії процесів ядерної енергетики й забруднення довкілля радіоактивними речовинами



Знімок з вертоліта через кілька годин після вибуху 26 квітня 1986 р.



Наслідки аварії на ЧАЕС



26 квітня 1986 р. 1ч. 23 хв.

  • Два вибухи. Перший - через гримучу суміш, що утворилася в результаті розкладання водяної пари. Другий через розширення пари палива. Вибухи викинули палі даху четвертого блоку. У реактор проникнув повітря. Повітря реагувало з графітовими стрижнями, утворився і спалахнув оксид вуглецю II (чадний газ та покрівля машинного залу.

  • 8 з 140 тонн ядерного палива, що містять плутоній і інші надзвичайно радіоактивні матеріали (продукти розподілу) та радіоактивні осколки графітового сповільнювача були викинуті вибухом в атмосферу. Пари радіоактивних ізотопів йоду і цезію викидалися під час вибуху і пожежі. Була цілком зруйнована активна зона реактора та реакторного відділення, машинний зал і ряд інших споруджень.

  • Були знищені бар'єри і системи безпеки захисту навколишнього середовище від радіонуклідів, що містяться в опроміненому паливі, відбувався їх викид з реактора на рівні мільйонів кюрі за добу протягом 10 днів з 26.04.86. по 06.05.86., після чого упав у тисячі разів і надалі поступово зменшувався. За характеомі руйнування 4-го блоку і масштабах наслідків зазначена аварія мала категорію позапроектної і відносилася до 7-ого рівня (важкі аварії) за міжнародною шкалою ядерних подій INES



ЧАЕС з саркофагом



Екологічні наслідки

  • У 30-км зоні навколо ЧАЕС у 1986-1988 р.р. відмічено численні факти радіаційного пошкодження рослин і тварин. Так встановлено, що в Чорнобильській зоні відчуження спостерігалися значні, які раніше ніколи не спостерігалися в природі, ушкодження екосистем, хоча і на відносно невеликих територіях. Так загибель соснових лісів фіксувалася на території близько 500 га (згодом названої "Рудий ліс") у безпосередній близькості від ЧАЕС.



Карта радіоактивного забруднення ізотопом цезію137:       Закриті зони (більше 40 Кі/км2). Зони постійного контролю 15-40 Кі/км2. Зони періодичного контролю 5-15 Кі/км2. Неназвані зона 1-15 Кі/км2.



Єдине залишене дерево в декількох км від Чорнобильської АЕС, на місці "рудого лісу". 2006 р.



  • Однак, найбільш істотні зміни екологічної системи цієї території пов'язані з виселенням людей. В зв'язку з високими рівнями радіоактивного забруднення з території, згодом названої Чорнобильською зоною відчуження, населення було евакуйовано. Практично відразу після аварії, 27 квітня, почалася евакуація жителів населених пунктів, що потрапили в зону радіаційного забруднення. Усього до середини серпня з 81 населеного пункту України було евакуйовано 90784 чол. І ще близько 25 000 чол. з 107 нас. пунктів Білорусі. Крім цього, було вивезено більше 60 тис. голів великої рогатої худоби й ін. сільськогосподарських тварин.

  • Вчені не раз спостерігали у тварин лисі лапи й низ живота, спричинені впливом α- і β-частинок (вони поглинаються у перших двох міліметрах тіла).



Покинутий будинок в 30-кілометровій зоні



Зі спогадів Людмили Харитоновної:

  • «Трагічним було прощання з домашніми тваринами: котами,собаками. Кицьки, витягнувши хвости, заглядали в очі людям, нявчали, собаки вили, прориваючись до автобусів. Але брати тварин категорично заборонялося. В них була дуже радіоактивна шерсть.»



Радіоактивне забруднення ґрунтів.

  • Відбулося істотне підвищення радіаційного фону на значних територіях. У радіоактивному паливі Чорнобильської АЕС містилися короткоіснуючі ізотопи кобальту і йоду і довгоіснуючі, високотоксичні, наприклад, стронцій-90 і цезій-137. Вони стали причиною забруднення радіонуклідами більше 100 тис. км2 на території СНД, де мешкає близько 4 млн. чоловік. Територія із сильним радіоактивним забрудненням грунту становить 8,4 млн. га й охоплює 32 райони шести областей України. Більша частина цих ґрунтів припадає на сільськогосподарські угіддя. Радіонуклідами забруднено також 3 млн. га лісу. На територіях із забрудненням цезієм-137 більш як 45 Кі на 1 км2 проживає понад 15 тис. чоловік, 15—45 Кі — близько 46 тис, 5—15 Кі — ще 150 тис. Близько 1,5 млн. чоловік проживає на території, де радіоактивний фон перевищує допустимі норми (Київська, Житомирська, Чернігівська, Рівненська, Черкаська, Вінницька, Чернівецька, Кіровоградська, Івано-Франківська області).



Радіоактивне забруднення вод.

  • У водах Прип'яті, Дніпра та його водосховищ (особливо в Київському) різко зросла концентрація радіонуклідів. Навіть через 6 років після аварії вона була в 10—100 разів вищою, ніж до неї, а в донних осадах, особливо мулах, багатих на органіку, нагромадилася величезна кількість радіоактивних відходів. В Київському водосховищі на дні накопичилося вже більш як 60 млн. т радіоактивного мулу. Велику небезпеку мають приблизно 1000 тимчасових могильників навколо АЕС, в яких міститься 40 млн. м3 твердих відходів загальною радіоактивністю більш як 200 тис. Кі.



Могильники техніки навколо ЧАЕС



Дані спостережень за 2010 р.

  • За даними 181 пункту мережі спостережень за радіоактивним забрудненням атмосферного повітря потужність експозиційної дози (ПЕД) гамма-випромінення на більшій частині території країни знаходилась у межах природних рівнів, обумовлених природними радіоактивними ізотопами та космічним випроміненням, і складала 5-23 мкР/год. Максимальні рівні зафіксовані у Чорнобилі - 28 мкР/год. В районах розташування діючих атомних електростанцій ПЕД гамма-випромінення було у межах: Запорізька АЕС - 6-17 мкР/год, Південно-Українська АЕС - 7-18 мкР/год, Рівненська АЕС - 7-16 мкР/год, Хмельницька АЕС - 7-23 мкР/год. У Києві протягом 2010 року гамма-фон коливався в межах 7-18 мкР/год, при середньому значенні 11 мкР/год.



  • Основним джерелом надходження до атмосфери техногенних радіоактивних елементів на території України на теперішній час залишається вітровий підйом радіоактивних продуктів з поверхні ґрунту, забрудненого внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС та внаслідок випробування ядерної зброї у 40-х–80-х роках минулого сторіччя. Сумарна бета-активність приземного шару атмосфери, яка визначається в основному радіонуклідами природного походження (ізотопами урану, торію та продуктами їх розпаду), у останні 20 років знаходиться на рівнях близьких до передаварійних значень. Концентрація бета-активних аерозолів складала в середньому по країні 19,8X10–5 Бк/м3, тобто була дещо нижчою, ніж у попередньому році (23,1X10–5 Бк/м3).



  • Концентрація основних дозоутворюючих радіонуклідів техногенного походження (137Cs, 90Sr) у повітрі за підсумками спостережень у 2010 р. була близькою до значень, що утримуються протягом останніх десяти років. У звітному році середня за рік концентрація 137Cs у атмосферних аерозолях становила 0,43X10–5 Бк/м3, що дещо нижче, ніж у попередньому році (0,58X10–5 Бк/м3). Вміст 90Sr у повітряних аерозолях залишився на рівні попереднього року і в середньому за 2010 р. складав 0,05X10–5 Бк/м3. Максимальні рівні радіоактивного забруднення атмосферного повітря радіоактивними ізотопами 137Cs та 90Sr спостерігаються у зоні відчуження, де середня за 2010 р. концентрація 137Cs в атмосферних аерозолях дорівнювала 1,54X10–5 Бк/м3, що перевищує доаварійні значення майже у 20 разів, концентрація 90Sr (0,18X10–5 Бк/м3) – вдвічі вища за значення 1985 року.



Виконуючи міжнародні зобов'язання, 15 грудня 2000 року Україна остаточно припинила роботу Чорнобильської АЕС.

  • Небезпечним є «саркофаг» над згорілим четвертим енергоблоком ЧАЕС. Там іще залишилася величезна кількість радіоактивних речовин. «Саркофаг» стає дедалі радіоактивнішим, конструкції його просідають і деформуються. Розроблено план спорудження так званої «Арки», яка накриє весь четвертий енергоблок зі старим «саркофагом». Після закінчення будівництва планується поступове розбирання зруйнованого четвертого енергоблоку й вилучення ядерного палива, що залишилося. Цей проект розраховано на 7 років. У квітні 2011 р. на донорській конференції у Києві ряд країн, у т. ч. Франція, США, Росія, країни Європейського Союзу та ЄБРР виділили на спорудження «саркофага-2» на фінансування Чорнобильських проектів (Чорнобильського фонду "Укриття" та рахунку ядерної безпеки) 740 млн євро. Варто зауважити, що внесок ЄБРР став найбільшим серед усіх донорів Чорнобильських проектів.



Медичні наслідки.

  • Це трагедія не регіонального, навіть не національного, а глобального масштабу. Внаслідок аварії на ЧАЕС постраждали 3,3 млн осіб, на забруднених територіях проживає 2,2 млн, були евакуйовані 91 тис. людей, причому, на жаль, деякі реевакуйовані внаслідок того, що ті райони, в які було переселено людей, виявилися ще більше забрудненими, ніж ті, звідки їх вивезли. Чорнобильська катастрофа призвела до опромінення ~4 млн населення України.



Гостра променева хвороба (ГПХ)

  • У 1986 р. ГПХ діагностували 237 пацієнтам. У 1989 р. верифікували 134. Протягом перших 90 діб у 1986 р. померли 28 осіб, у 1987-2005 – 29. В НЦРМ під моніторингом - 164 ГПХ-пацієнти (88 - неверифікована і 76 – верифікована ГПХ). Причини смерті: раптова серцева смерть (8), онкогематологія і онкологія (11), соматоневрологічна патологія, інфекції (6), травми і нещасні випадки (4). Радіаційні ураження шкіри. У 2000 р. – 2 випадки раку щитоподібної залози (ГПХ-II). Радіаційна катаракта у 24 ГПХ-хворих пропорційно до дози.



Ліквідатори. Значок ліквідатора



  • Всього їх приблизно 600 тис., в Україні – біля 364 тис. Середня ефективна доза зовнішнього опромінення учасників ліквідіції наслідків аварії (УЛНА ) на ЧАЕС 1986–1987 складає 163,7 мЗв, 1988–1989 — 45,8 мЗв. Погіршення здоров’я у них спостерігається майже за усіма класами хвороб. Очікується зростання раків щитоподібної залози. Є тенденція до зростання лейкемій серед УЛНА 1986-87 рр., а також солідних пухлин. Зростає інвалідізація. Збільшується неонкологічна захворюваність, у тому числі на психічні розлади, їх поширеність (36%) майже удвічі вища за українську популяцію (20,5%) переважно за рахунок депресії (25%). Наявні детерміновані нейропсихіатричні ефекти з порогом 300 мЗв загального опромінення. Драматично збільшені суїциди (за деякими оцінками – більше, ніж у 20 разів у порівнянні з загальною популяцією). Існують радіаційні ризики для неракових захворювань (0,25–0,5 Зв і більше): цереброваскулярна патологія, психічні розлади, захворювання нервової системи, ендокринні розлади та ін. Висунута гіпотеза щодо безпорогового розвитку катаракти та інших очних хвороб.



  • Отримані залежності "доза–ефект" для нейрофізіологічних, нейропсихологічних і нейровізуалізаційних параметрів при дозах >300 мЗв. Малі й дуже малі дози спричиняють синдром хронічної втоми. Підвищена радіочутливість головного мозку, притом більша радіочутливість неокортексу, ніж підкоркових утворень і стовбуру. За останні 10 років кількість інвалідів серед ліквідаторів подвоїлася, а число померлих внаслідок опромінення за різними оцінками складає від 10 до 100 тис. чоловік.



Діти

  • Нині на забруднених територіях постійно опромінюються невеликими (але вищими від допустимих для населення рівнів) дозами понад 1 млн осіб (з них не менше 200 тис. діти). Отримано чітку тенденцію до затримки фізичного розвитку дітей з радіоактивно забруднених територій. У Білорусі також встановлено зменшення розмірів голови у дітей із забруднених територій. Погіршення соматичного і психічного здоров’я за всіма класами хвороб, зокрема патологія щитоподібдної залози, порушення регуляції з боку імунної, ендокринної і нервової систем.



Постраждале населення.

  • Зростання радіаційно-індукованого раку щитоподібної залози (особливо у дітей 0-18 років на момент аварії). Рак молочної залози теж характеризується певним зростанням. Зростання ренально-клітинних епітеліальних пухлин. Немає переконливих даних щодо зростання радіаційно-індукованих лейкемій, хоча й самі дані суперечливі. Також не отримано даних щодо радіогенних раків шлунку, кишечнику та легенів. Погіршення здоров’я, зниження народжуваності, збільшення ускладнень вагітності. Тривожні, пов’язані зі стресом, психосоматичні розлади.

  • Радіобіологи наголошують, що наслідком опромінення буде помітне збільшення кількості захворювань щитоподібної залози, очей, випадків лейкемії, анемії, алергій тощо.



  • З точки зору дії на населення в перші тижні після аварії найбільшу небезпеку становив радіоактивний йод, що має порівняно малий період напіврозпаду (вісім днів) і телур. В даний час (і в найближчі десятиліття) найбільшу небезпеку становлять ізотопи стронцію і цезію з періодом напіврозпаду близько 30 років. Найбільші концентрації цезію-137 виявлені в поверхневому шарі ґрунту, звідки він потрапляє в рослини і гриби. Зараженню також піддаються комахи і тварини, які ними харчуються. Радіоактивні ізотопи плутонію і америцію збережуться в ґрунті протягом сотень, а можливо і тисяч років, проте їх кількість не становить загрози.



  • Аварія на Чернобильській АЕС показала абсолютну безграмотність більшої частини нашого населення в сфері радіоекології. Люди кидалися від крайності до крайності, від «радіофобії» до абсолютного несприйняття підстерігаючої їх небезпеки. Одним із найбільш прикрих уроків Чорнобильської аварії, безумовно, є абсолютна відсутність йодної профілактики. За існуючою на той час законодавчою і нормативною базою, інструкціями, кожна атомна електростанція повинна була бути забезпеченою відповідною кількістю препаратів йоду, якої мало вистачити для захисту не лише персоналу станції, а й населення, яке мешкає навколо неї. Насправді на момент аварії на станції не було майже ніяких запасів, і препарати йоду необхідно було терміново збирати по всій Україні. І як наслідок на кінець 2009 р. зареєстровано 6049 випадків раку щитоподібної залози у осіб, які на момент аварії були дітьми або підлітками.



Перспективи атомної енергетики

  • Кожна країна вирішує цю проблему індивідуально. Наприклад, уряд ФРН ухвалив Програму дій, яка передбачає до 2020 р. повністю закрити всі АЕС в країні.

  • На чотирьох діючих АЕС України експлуатується 15 енергоблоків, які відпрацювали, в середньому, більше половини передба¬ченого проектами строку експлуатації. Енергетичною стратегією України (затверджена Урядом у березні 2006 р.) планується збереження протягом 2006 - 2030 рр. частки виробництва електроенергії АЕС на рівні 2006 року (тобто близько половини від сумарного річного виробництва електроенергії в Україні). Таке рішення ґрунтується, насамперед, на наявності власних сировинних ресурсів урану, а також стабільній роботі АЕС, потенційних можливостях країни щодо створення енергетичних потужностей на АЕС, наявних технічних, фінансових та екологічних проблемах теплової енергетики. Українські атомні електростанції виробляють половину енергії, споживаної в Україну.



Радіаційна безпека

  • - нова науково - практична дисципліна, яка виникла в момент створення атомної промисловості і вирішує комплекс теоретичних і практичних завдань, пов'язаних із зменшенням можливості виникнення аварій і аварійних ситуацій на радіаційно-небезпечних об'єктах. Радіаційна безпека - стан радіаційно-ядерних об'єктів та навколишнього середовища, що забезпечує неперевищення основних дозових лімітів, виключення будь-якого невиправданого опромінення та зменшення доз опромінення персоналу і населення нижче за встановлені дозові ліміти настільки, наскільки це може бути досягнуто і економічно обгрунтовано.



Норми радіаційної безпеки України (НРБУ-97).  Державні гігієнічні нормативи. 

  •   Норми радіаційної безпеки України (НРБУ-97) включають систему принципів, критеріїв, нормативів та правил, виконання яких є обов'язковою нормою у політиці держави щодо забезпечення протирадіаційного захисту людини та радіаційної безпеки. НРБУ-97 розроблені у відповідності до основних положень Конституції та Законів України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення", "Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку", "Про поводження з радіоактивними відходами".



До основних принципів протирадіаційного захисту відносять:

  • гігієнічне нормування;

  • запобіжний та поточний санітарний нагляд;

  • виробниче навчання;

  • санітарну освіту;

  • радіаційний контроль;

  • медичний котроль.



Знешкодження радіоактивних відходів.

  • Наприклад, в даний час у США щорічна кількість відходів атомної промисловості складає 4250т. Для дезактивації цих відходів до їх повної безпеки необхідно, наприклад, для цезію-137 близько 640 років, а для рутенію-239 млн. 490 тис. років.

  • Для сприйняття суспільством “мирного атома” необхідно довести, що ізоляція радіоактивних відходів може здійснюватися безпечно з прийнятним для суспільства рівнем витрат. Як відомо, знешкодження радіоактивних відходів здійснюється єдиним методом, а саме шляхом ізоляції їх від біосфери на такий час, протягом якого відбудеться природний розпад радіонуклідів. Метою захоронення є безпечна ізоляція радіоактивних відходів від людини та біосфери при безумовному дотриманні пріоритету безпеки сучасного та майбутніх поколінь.



Символ, що використовується для позначення радіоактивних матеріалів



Дякую за увагу!



Схожі:

Тема лекції: Радіаційна екологія iconТехногенні надзвичайні ситуації Радіаційна загроза на території України
Сполучена радіаційна дія як за рахунок зовнішнього опромінення, так і внутрішнього опромінення. Комбінована дія як радіаційних так...
Тема лекції: Радіаційна екологія iconЕкологія і психічне здоров”я
Екологія наука про закономірності формування і функціонування біологічних систем і їх взаємовідношення з довкіллям (грецьк. Оikoz,...
Тема лекції: Радіаційна екологія iconДоц. Руда м. М. План лекції вступ Синдром серцевої недостатності
Тема лекції: Хронічна серцева недостатність. Визначення. Класифікація. Клініка. Діаганостика. Лікування
Тема лекції: Радіаційна екологія icon1. Поняття екологія Поняття екологія
Еколо́гія (грец. οίκος будинок, дім; грец. λογος наука) наукова дисципліна, один з розділів біології, який досліджує взаємовідносини...
Тема лекції: Радіаційна екологія iconХімія та екологія
Світового океану І земної атмосфери,спустошення надр, винищення тварин І птахів аж до зникнення багатьох біологічних видів тощо....
Тема лекції: Радіаційна екологія iconЕкологія як наука про довкілля Ключові категорії і поняття Екологія, її еволюція і розвиток
Наука про взаємозв’язки живих організмів та їх угруповань між собою та довкіллям, про структуру і функціонування надорганізмових...
Тема лекції: Радіаційна екологія iconТема лекції: травлення в кишках план лекції: Травлення в тонкій кишці
Ендопептидази (трипсин, хімотрипсин, елестаза) розщеплюють внутрішньопептидні зв‘язки білків, утворюючи пептиди і амінокислоти
Тема лекції: Радіаційна екологія iconГальцова С. В. "Розвиток професійної самосвідомості майбутнього вчителя."
Формування психологічної культури учнів в моделі "Екологія та розвиток". Керівництво регіональним експериментом "Інноваційна освітня...
Тема лекції: Радіаційна екологія iconДоц. Руда м. М. План лекції вступ Синдром серцевої недостатності
Тема лекції: синдром серцевої та судиннної недостатності при захворюваннях серцево-судинної системи
Тема лекції: Радіаційна екологія iconТема лекції: Загальна герніологія. Пахвинні, стегнові, пупкові грижі та їх ускладнення. Автор: доц. В. Б. Доброродній
Тема лекції: Загальна герніологія. Пахвинні, стегнові, пупкові грижі та їх ускладнення

Додайте кнопку на своєму сайті:
dok.znaimo.com.ua


База даних захищена авторським правом ©dok.znaimo.com.ua 2013
звернутися до адміністрації
dok.znaimo.com.ua
Головна сторінка