Причини национально-визвольної боротьби


НазваПричини национально-визвольної боротьби
Дата конвертації28.02.2013
Розмір445 b.
ТипПрезентации



Причини национально-визвольної боротьби.

  • Здійснення польською шляхтою щодо України політики соціального, національного та релігійного гноблення;

  • Курс польського уряду на ліквідацію козацтва як стану;

  • Стрімкий розвиток національної самосвідомості українців (усвідомлення ними своєї етнічної ідентичності, спільних інтересів, розвиток ідей єднос­ті та незалежності).



Формування на основі козацтва нової української політичної еліти, яка визначила національні інтереси і сформувала цілі українського руху, розробила його політичну програму, відіграла провідну роль у процесі державотворення.

  • Формування на основі козацтва нової української політичної еліти, яка визначила національні інтереси і сформувала цілі українського руху, розробила його політичну програму, відіграла провідну роль у процесі державотворення.



Характер визвольної боротьби.

  • В історичній науці спостерігаються паралельне існування різних визначень боротьби 1648 р.:

  • повстання (польська історіографія);

  • визвольна або національно-визвольна війна (російська та радянська історіографія, частина українських істориків);

  • революція (сучасний погляд), оскільки соціальна боротьба була спрямована на встановлення нової за своєю суттю моделі соціально-економічних відносин.



Цілі боротьби:

  • Ліквідація польського і будь-якого іншого панування.

  • Звільнення від національно-релігійного гноблення.

  • Ліквідація магнатського землеволодіння, фільварково-панщинної системи господарства, кріпацтва, завоювання особистої свободи і права власності селян, міщан, козаків на землю.

  • Утворення незалежної соборної української держави.



Рушійні сили визвольної боротьби

  • Козацтво - керівна і провідна сила визвольної боротьби, ядро української армії.

  • Селянство - виступало проти національного, релігійного та, насамперед, соціального гноблення - проти земельної власності як польських, так і українських феодалів, проти існуючих форм експлуатації, кріпацтва. Вимагало особистої свободи і права володіння землею.

  • Міщанство - в окремих регіонах (Західне Поділля, Волинь, Галичина) відіграло провідну роль у національно-визвольній і соціальній боротьбі.



  • Частина української шляхти – сприяла формуванню української еліти, політичної програми, розбудові державності.

  • Представники православного духовенства (особливо його низи) - брали безпосередню участь у подіях революції, у державотворчій діяльності.

  • Виходячи із причин, цілей та складу учасників, характер боротьби визначають як: національно-визвольний; релігійний;соціальний.



Періодизація національно-визвольної війни Н.Полонська-Василенко, почасти М.Грушевський та Д.Дорошенко

  • І етап – 1948 р., повстання українського народу проти Польщі.

  • ІІ етап – 1649-1653 рр., перехід від повстання до народної революції



сучасні погляди на періодизацію:

  • Перший (лютий 1648-червень 1652 рр.)-період найбільшого розмаху та інтенсив­ності національно-визвольної і соціальної боротьби. Основні завоювання: виборення державної незалежності у червні 1652 р. й успішне завершення Селянської війни.

  • Другий (червень 1652 - серпень 1657 рр.) - період погіршення економічного і геополітичного становища козацької України.



Третій (вересень 1657 - червень 1663 рр.) - період різкого загострення соціально-політичної боротьби, що вилилася в громадянську війну і призвела до розколу козацької України на два гетьманства - Правобережне і Лівобережне.

  • Третій (вересень 1657 - червень 1663 рр.) - період різкого загострення соціально-політичної боротьби, що вилилася в громадянську війну і призвела до розколу козацької України на два гетьманства - Правобережне і Лівобережне.

  • Четвертий (липень 1663 - червень 1668 рр.) - період відчайдушної боротьби національ­но-патріотичних сил за возз'єднання Укра­їни в умовах прагнення польського й російського урядів поділити Українську державу.

  • П'ятий (липень 1668- вересень 1676 рр.) - період кризи і поразки визвольної війни. Ліквідація державності на Правобережжі.



На початку визвольної боротьби діяльність Б.Хмельницького і його сподвижників була спрямована на вирішення трьох основних завдань:

  • формування власних збройних сил і залучення на свій бік реєстрових козаків;

  • залучення до боротьби широких верств українського суспільства. З цією метою Б.Хмельницький звертається з універсалами до населення, закликаючи до спільної боротьби проти Польщі.



укладення військово-політичного союзу з Кримським ханством (укладено в березні 1648р.).

  • укладення військово-політичного союзу з Кримським ханством (укладено в березні 1648р.).

  • Висновок: первісно висувалась ідея автономії для козацького региону в складі Речі Посполитої.





1648р.

  • 1648р.

  • Квітень - козацько-татарське військо розгромило польську армію під Жовтими Водами.

  • Травень - поразка польської армії під Корсунем.

  • Вересень - перемога козаків під Пилявцями. Визволення від поляків Волині й частини Поділля.

  • Жовтень – облога Львова.

  • 1649 - 1653 рр.

  • Серпень 1649 – поразка козаків під Зборовом



Зборівський договір 18 серпня 1649 р:

  • Україна у складі Київського, Чернігівського і Брацлавського воєводств під офіційною назвою Військо Запорізьке визнавалася автономією в межах Речі Посполитої;

  • кількість реєстрового війська станови­ла 40 тис. осіб, не записані до реєстру козаки мали повернутися у підданство до панів;

  • шляхта отримала право повернутися до маєтків, відновлювалося феодальне землеволодіння, попередні повинності селян і міщан.

  • липень 1651 р. поразка гетьманської армії під Берестечком.



Білоцерківська угода 28 вересня 1651 р. призвела до тяжких для України наслідків:

  • територія автономії обмежувалася лише Київським воєводством;

  • козацьке військо скорочувалося з 40 до 20 тис. осіб;

  • гетьман підпорядковувася польському королю та позбавлявся права закордонних зносин;



підтверджувалися права православної церкви та української шляхти.

  • підтверджувалися права православної церкви та української шляхти.

  • квітень 1652 р. – перемога козаків на Брацлавщині (неподалік гори Батіг).

  • жовтень 1653 р. – поразка козаків під Жванцем



18 січня 1654 р. в Переяславі відбулася загальна Військова рада, яка прийняла рішення про перехід України під зверхність московського царя.



Як історики оцінюють інцидент, що виник на Раді в Переяславі і як він вплинув на подальші українсько-московські відносини? Чому частина козацтва відмовилась присягати на «вірність царю?»

  • Як історики оцінюють інцидент, що виник на Раді в Переяславі і як він вплинув на подальші українсько-московські відносини? Чому частина козацтва відмовилась присягати на «вірність царю?»



О. Субтельний, І.Крип’якевич

          • О. Субтельний, І.Крип’якевич
          • Проста формальність, відмінності у поглядах на політичні цінності й традиції.
          • М.Грушевський, Н.Полонська-Василенко.
          • Недовіра Б.Хмельницького до дійсних намірів Москви, що хотів присягою підкреслити рівноправність сторін.
          • О.Оглоблін.
          • «Перша щілина в єдиному українському фронті.


Основні положення «Статтей Б.Хмельницького» ("Березневих статтей")

  • Україна (територія колишніх Київ­ського, Чернігівського і Брацлавського воє­водств) переходила під протекторат Московії;

  • влада в автономії належить гетьману, якого обирає військова рада (передбачалася пожиттєвість влади Богдана Хмельницького, але цар залишав за собою право його затвердження;



гетьман мав право вступати у дипломатичні відносини з усіма державами, за виключенням Польщі та Туреччини;

  • гетьман мав право вступати у дипломатичні відносини з усіма державами, за виключенням Польщі та Туреччини;

  • зберігалися козацькі військово-адміністративні органи влади, створені в ході війни;

  • посади в адміністративному апараті могли займати тільки представники місцевого населення та православної віри;



чисельність гетьманського війська сягала 60 тис. реєстрових козаків;

  • чисельність гетьманського війська сягала 60 тис. реєстрових козаків;

  • залишався попередній поділ на стани ­ ­- козацький, шляхетний, духовний та міщанський, права яких були затверджені царською грамотою;

  • українське судочинство мало діяти за козацькими законами;

  • у великих містах (Києві, Чернігові тощо) зберігалося право на само­управління, але цар міг тримати в них російські війська з московськими воєводами;



за козацькою Україною зберігалося право мати свої фінанси та самостійно збирати податі, але під контролем московських чиновників;

  • за козацькою Україною зберігалося право мати свої фінанси та самостійно збирати податі, але під контролем московських чиновників;

  • визнавалася самостійність української православної церкви;

  • Москва брала на себе зобов’язання захищати Україну від Польщі, татар та інших держав, але й козаки повинні були виступати разом з російськими військами під час війни.



Значення угоди для України

    • Засвідчувала правову форму її відокремлення від Речі Посполитої;
    • Служила юридичним визнанням суверенності Української держави і козацького устрою (Україна мала право власного правління, на початку майже незалежного від царського уряду);


Підтверджувала міжнародний характер довічної влади гетьмана;

    • Підтверджувала міжнародний характер довічної влади гетьмана;
    • Створювала умови для перемоги над Польщею і завершення об’єднання українських земель у національній державі.
    • Навіть «Нові статті», які підписувалися гетьманами з 1659 р. і значно обмежували їх владу, доводили, що царський уряд змушений був розглядати Україну як окрему державу.


Наслідки угоди

  • Перебування у складі православної країни сприяло національному й культурному збереженню українського народу.

  • Було покладено край наступу католицизму, уніатству, зазіханням Речі Посполитої, Криму й Туреччини.



Україна отримала можливість розвивати свою державність.

  • Україна отримала можливість розвивати свою державність.

  • Царський уряд з самого початку взяв курс на обмеження, а далі й ліквідацію автономії України.

  • Україна отримала можливість розвивати свою державність.

  • Царський уряд з самого початку взяв курс на обмеження, а далі й ліквідацію автономії України.



Оцінка договору 1654 року

  • Унія (об'єднання). Реальна унія (поглинення земель однієї держави іншою) або персональна унія (об'єднання двох держав під владою одного монарха);

  • Васалітет (залежність слабкої держави від більш сильної) – російські історики М.Покровський, В.Мякота, українські І.Крепякевич і почасти М.Грушевський;



Протекторат (форма протегування покровительства сильнішої держави більш слабшій) – Д.Дорошенко, частково М.Грушевський та І.Крепякевич;

  • Протекторат (форма протегування покровительства сильнішої держави більш слабшій) – Д.Дорошенко, частково М.Грушевський та І.Крепякевич;

  • Міліарний союз двох держав –О.Оглоблін, Тимчасовий військовий союз - В.Липинський;

  • Возз’єднання України з Росією – радянська історіографія;





Схожі:

Причини национально-визвольної боротьби iconУрок Причини, характер, рушійні сили національно визвольної війни українського народу ( 1648 1657 рр.) Урок Початок національно визвольної війни
Урок Причини, характер, рушійні сили національно визвольної війни українського народу ( 1648 1657 рр.)
Причини национально-визвольної боротьби iconУроку: Т. Г. Шевченко. Поема "Кавказ" тема національно-визвольної боротьби. Т. Г. Шевченко і Яків де Бальмен. Лірична композиція поеми. Прометей, нове життя міфологічного образу
Т. Г. Шевченко. Поема "Кавказ" тема національно-визвольної боротьби. Т. Г. Шевченко і Яків де Бальмен. Лірична композиція поеми....
Причини национально-визвольної боротьби iconПеріодизація національно-визвольної боротьби в Закарпатті І етап: 1920 – початок 1930-х рр
Домагання реалізації закріплених у Сен-Жерменському договорі автономних прав для краю (звернення до Ліги Націй 1922 р.)
Причини национально-визвольної боротьби iconНаціонально – визвольна війна українського народу середини ХVІІ століття План Передумови та причини Національно-визвольної війни

Причини национально-визвольної боротьби iconРайонний семінар з історії
Семінар був проведений на рогатинській землі, в селі княгиничі у музеї Р. Шухевича (колишній штаб-квартирі), з метою ознайомлення...
Причини национально-визвольної боротьби iconУрок як основна форма навчання історії та суспільствознавчих дисциплін в контексті компетентнісно орієнтованого навчання Компетентність здатність Категорії
Тема уроку. Передумови, причини й початок Національно-визвольної війни Мета уроку
Причини национально-визвольної боротьби iconРайнер Марія Рільке «Пісня про Правду»
Період визвольної боротьби українського народу проти польських панів відображення особливостей історичного життя,побуту,звичаїв,культури,характеру,мови...
Причини национально-визвольної боротьби iconНаука про причини виникнення і розповсюдження інфекційних хвороб, а також про способи боротьби з ними, можливості їх запобігання і викорінення
Е. Дженнер (1749-1823) відкрив надзвичайно ефективний спосіб профілактики особливо небезпечної хвороби натуральної віспи, запропонувавши...
Причини национально-визвольної боротьби iconЖивопис і графіка: риси романтизму
Мистецтво пензля й олівця не прийняло класицизму. Малярство і графіка були сповнені напруженої боротьби боротьби, пов'язаної із вторгненням...
Причини национально-визвольної боротьби iconПричини причини
Концентрація виробництва молока, м’яса та овочів в особистих селянських господарствах

Додайте кнопку на своєму сайті:
dok.znaimo.com.ua


База даних захищена авторським правом ©dok.znaimo.com.ua 2013
звернутися до адміністрації
dok.znaimo.com.ua
Головна сторінка