Диференційна діагностика І терапія гострих кишкових розладів у дітей доц. Кафедри педіатрії фпо


НазваДиференційна діагностика І терапія гострих кишкових розладів у дітей доц. Кафедри педіатрії фпо
Дата конвертації01.03.2013
Розмір445 b.
ТипПрезентации


Диференційна діагностика і терапія гострих кишкових розладів у дітей

  • ДОЦ. КАФЕДРИ ПЕДІАТРІЇ ФПО

  • О.Р.БОЯРЧУК


Актуальність:

  • ІІ місце в структурі захворюваності після ССЗ;

  • Щорічно реєструється від 68 млн. до 275 млн. діарейних захворювань,

  • Щодня від діареї гине 12 тис. дітей,

  • 80 % яких – діти перших 2-х років життя.

  • ГКІ - одна з основних причин інфекційної захворюваності і смертності дітей.



Етіологічна структура:

  • Віруси – 60-80 %;

  • Бактеріальні збудники – 20-30 %;

  • Найпростіші – 3-5 %.



Механізми розвитку діарейного синдрому:

  • Осмотичний – ушкодження епітелію ворсинок кишечника  порушення синтезу дисахаридаз  накопичення дисахаридів в просвіті кишки  підвищення осмотичного тиску, який першкоджає всмоктуванню води.

  • Секреторний – етеротоксини  активація аденілатциклази  синтез циклічних нуклеотидів  стимуляція фосфоліпаз, які регулюють проникність клітинних мембран  посилення секреції води і електролітів в порожнину кишечника.

  • Ексудативний або запальний - запалення  пошкодження клітинних мембран  підвищення їх проникності  посилення моторики



Класифікація діарей за патогенезом:

  • Секреторні –

  • симптоми гастроентериту, функціональні порушення епітелію шлунка та тонкої кишки;

  • Інвазивні –

  • розвиток запалення в слизовій тонкої і товстої кишки, колітичний синдром.



Збудники секреторних діарей

  • Віруси

  • Ротавіруси;

  • Астровіруси;

  • Аденовіруси;

  • Каліцивіруси

  • (Норфолк і Норфолкподібні);

  • Ентеровіруси;

  • Реовіруси;



Збудники інвазивних діарей

  • Шигели

  • Сальмонели

  • Ешеріхії ентероінвазивні та ентерогеморагічні

  • Кампілобактерії

  • Ієрсінії

  • Клостридії

  • Амеба гістолітика



Основні клінічні синдроми:

  • Діарейний;

  • Гастритичний (нудота, блювання, болі в епігастрії);

  • Інтоксикаційний;

  • Зневоднення.



Клініка інвазивних діарей

  • гострий початок;

  • підвищення температури тіла до 38-40 °С;

  • симптоми інфекційного токсикозу, можливий розвиток токсичної енцефалопатії (порушення свідомості, судоми);

  • блювота;

  • переймоподібні болі в животі;

  • тенезми чи еквіваленти тенезмів;

  • спазмована сигмоподібна, ободова кишка;

  • рідкі малокалові випорожнення, часто зеленого кольору;

  • в випорожненнях домішки слизу, крові, рідко гною.



Клініка секреторних діарей

  • гострий початок;

  • підвищення температури тіла до 38-38,5 С чи вище;

  • можливе блювання;

  • постійні, ниючі болі в животі;

  • рідкі, рясні випорожнення з домішками води і рештків неперевареної їжі;

  • можливий катар верхніх дихальних шляхів при ГКІ вірусної етіології;

  • у великому відсотку випадків розвивається токсикоз з ексикозом.



Клініка ротавірусної інфекції:

  • Блювання – 80 % - 1-2 дні.

  • Випорожнення рідке, водянисте, пінисте, слабко забарвлене, без патологічних домішок, з незначною кількістю слизу, з різким запахом.

  • Чатота випорожнень 5-20 разів на добу.

  • Імперативні позиви до дефекації – буркотіння, відходження газів, порскаючі випорожнення.

  • Покращення після дефекації.

  • Тривалість діареї 7-10 днів.

  • Катаральні явища.



Ешерихіози:

  • Ентеропатогенні;

  • Ентероінвазивні;

  • Ентеротоксигенні;

  • Ентерогеморагічні.



Клініка ешерихіозів:

  • Випорожнення водянисті, яскраво жовтого кольору, невеликі домішки прозорого склоподібного слизу, інколи м.б. прожилки крові.

  • Стійке, тривале блювання.

  • Живіт здутий, чутливий при пальпації.



Сальмонельоз:

  • Salmonella typhimurium

  • Salmonella enteritidis

  • Salmonella Heidelberg

  • Salmonella panama

  • Salmonella haifa

  • Salmonella infantis

  • Salmonella anatum



Клініка сальмонельозу:

  • Поступове наростання симптомів інтоксикації і кишкових розладів;

  • Випорожнення водянисті, з грудочками слизу та зелені  малокалові – каламутний зелений слиз на фоні вологої плями на пелюшці.

  • Гемоколіт – у 60 % н/н.

  • У дітей раннього віку – септичні форми 50 % (виражена інтоксикація, значні гемодинамічні розлади, гепатолієнальний синдром; виявлення септичних вогнищ – на 3-7 день хвороби);

  • Позакишкові форми хвороби у дітей раннього віку – пієлонефрит, цистит, параректальний абсцес, менінгіт, остеомієліт.



Шигельоз:

  • Шигела Григор’єва-Шига

  • Шигела Флекснера

  • Шигела Штутцера-Шмітца

  • Шигела Зонне



Клініка дизентерії:

  • Лихоманка утримується 2-5 днів, інколи більше тижня;

  • Виражені ознаки токсикозу з ураженням нервової та серцево-судинної систем;

  • Болі в животі під час дефекації;

  • Випорожнення у вигляді дизентерійного плювка;

  • Спазмована, болюча сигмоподібна кишка.



Клініка холери:

  • Випорожнення в перші години каловий характер – потім типу “рисового відвару”, при тяжких випадках – типу м‘ясних помиїв;

  • Переймоподібні болі в животі;

  • Швидкий розвиток зневоднення – протягом кількох годин, з розвитком судом;

  • Зниження температури 35-36 °С, олігурія.

  • У дітей частіше легкі та стерті форми;

  • У дітей 1-го року – летальність 15-20 %;

  • Часте нашарування інших КІ.



Діагностика:

  • ЗАК;

  • Посів калу на диз. групу і сальмонельоз;

  • Бактеріальне і вірусологічне дослідження калу;

  • Копрограма;

  • Серологічні дослідження.



Лікування ГКІ:

  • Дієтотерапія.

  • Регідратація (оральна і парентеральна).

  • Антибактеріальна терапія.

  • Допоміжні засоби:

  • - ентеросорбенти;

  • - пробіотики.



Регідратація:

  • СКІЛЬКИ ?

  • КУДИ ?

  • ЩО ?



Тяжкість зневоднення за клінічними ознаками (враховується 2 чи більше із зазначених ознак)



Регідратація за Денісом Добовий об‘єм рідини (мл/кг)



ФізіологічнІ потреби в рідині (Holiday Segar).

  • + патологічні витрати –1% дегідратації = 10 мл/кг

  • або 1 кг втрати маси = 1 літру



Оральна регідратація:

  • Оптимальний склад розчинів

  • натрій - 60 ммоль/л;

  • калій - 20 ммоль/л;

  • бікарбонати - 10 ммоль/л;

  • глюкоза - 110 ммоль/л;

  • осмолярність - 250 мосмоль/л



  • І поколінняОраліт

  • (3,5 г хлориду натрію, 2,5 г соди,

  • 1,5 г хлориду калію і 20 г глюкози, осмолярність – 311 мосмоль/л)

  • ІІ поколінняРегідрон

  • (3,5 г хлориду натрію, 2,9 г цитрату натрію, 2,5 г хлориду калію і 10 г глюкози, осмолярність – 260 мосмоль/л)

  • ІІІ покоління – (2,6 г хлориду натрію, 2,9 г цитрату натрію, 2,6 г хлориду калію і 13,5 г глюкози, осмолярність – 245 мосмоль/л)

  • ІV поколінняORS 200 (HIPP)

  • (моркв‘яний, рисовий відвар, хлорид натрію, цитрат натрію, лимонна к-та).

  • Концентрація глюкози – 1,2 %.

  • Скорочує інтенсивність і тривалість діареї.



  • Склад: глюкоза, натрію хлорид, мальтодекстрин, калію цитрат, натрію цитрат, натуральний ароматизатор банан, підсолоджувач ацесульфам калію



Етапи регідратації:

  • І етап: об’єм рідини за перші 4-6 год.

  • І ст. – 30-50 мл/кг або 1/3 добового об'єму,

  • ІІ ст. – 60 - 100 мл/кг або 1/2 добового об’єму.



Розрахунок об’єму розчинів для оральної регідратації



Критерії ефективності 1-го етапу: (оцінюється через 4 - 6 годин) зникнення спраги, поліпшення тургору тканин, зволоження слизових, збільшення діурезу, зникнення ознак порушення мікроциркуляції.

  • Вибір подальшої тактики:

  • ознак зневоднення немає - переходити до підтримуючої регідратаційної терапії (2-й етап).

  • ознаки зневоднення зменшилися, але ще зберігаються - треба продовжувати давати розчин через рот протягом наступних 4-6 годин в попередньому об’ємі.

  • ознаки зневоднення наростають – перехід на парентеральну регідратацію.



II етап - підтримуюча терапія, яка проводиться залежно від втрат рідини, що продовжуються, з блювотою і випорожненнями.

  • Орієнтований обсяг розчину для підтримуючої регідратації:

  • до 2 років - 50-100 мл,

  • старше 2 років - 100-200 мл або 10 мл/кг маси

  • глюкозо-сольового розчину після кожного випорожнення.

  • Розчин для оральної регідратації можна чергувати з фруктовими чи овочевими відварами без цукру, чаєм, особливо зеленим.

  • При блюванні після 10 – хвилинної паузи регідратаційну терапію продовжують.

  • В умовах стаціонару при відмови дитини від пиття чи блюванні - зондова регідратація.

  • Тонкий шлунковий зонд вводять через ніс (довжина зонда дорівнює відстані від вуха до носа + від носа до мечеподібного відростка).

  • Зондову регідратацію можна проводити безперервно краплинно за допомогою системи для в/в введення, з макс. швидкістю 10 мл/хв.



ПАРЕНТЕРАЛЬНА РЕГІДРАТАЦІЯ

  • Добову потребу в рідині та електролітах.

  • Тип і ступінь дегідратації.

  • Рівень дефіциту рідини.

  • Поточні втрати рідини.



В/в введення протягом 4-8 год, при необхідності – повторне введення через 12год. Фізіологічна потреба в рідині : Новонароджені : 1-й день життя - 2 мл/кг/год; 2-й день життя - 3 мл/кг/ год; 3-й день життя - 4 мл/кг/ год; діти: масою до 10 кг - 40 мл/кг/год; масою від 10 до 20 кг - 40 мл/ год + 2 мл на кожний кг маси тіла понад 10 кг; масою більше 20 кг - 60 мл/ год + 1 мл на кожний кг маси тіла понад 20 кг.



Корекція дефіциту калію:

  • Якщо лабораторний контроль не проводиться – К вводиться з розрахунку до фізіологічної потреби –

  • 1-2 ммоль/кг/добу;

  • В\в краплинно на 5 % р-ні глюкози;

  • Концентрація калію хлориду в розчині не повинна перевищувати 0,3-0,5 %

  • (макс. 6 мл 7,5 % КСl на 100 мл глюкози);

  • 1 мл 7,5 % р-ну КСl містить 1 ммоль К.

  • Дефіцит іону = (Іон норма – Іон хворого) х масу тіла х 0,3 (до 1 року) або 0,2 (після року і дорослих).



Ознаки зневоднення:



Співвідношення розчину глюкози та сольових розчинів

  • Ізотонічна дегідратація – 2:1

  • Гіпертонічна дегідратація – 3:1

  • Гіпотонічна дегідратація – 1:1



Рекомендації ВООЗ щодо швидкості проведення інфузійної терапії на першому етапі регідратації розчином Рінгер-лактату або 0,9% хлориду натрію



АНТИБАКТЕРІЙНА ТЕРАПІЯ

  • Показання до призначення при інвазивних діареях

  • Тяжкі та середньотяжкі форми захворювання.

  • Діти віком до 3 місяців,

  • Діти з імунодефицітними станами, ВІЛ-інфіковані діти, діти, що знаходяться на імуносупресивній терапії (хімічна, променева), довготривалій кортикостероїдній терапії,

  • Діти з гемолітичними анеміями, гемоглобінопатіями незалежно від віку дитини і тяжкості захворювання.

  • Гемоколіт незалежно від віку дитини і тяжкості захворювання.

  • Наявність вторинних бактерійних ускладнень у всіх вікових групах.



Показання до призначення антибактерійної терапії при секреторних діареях

  • Діти із тяжкими та середньотяжкими формами віком до 6 місяців.

  • Діти з імунодефіцитними станами, ВІЛ-інфіковані діти, діти, які знаходяться на імуносупресивній (хімічна, променева), довготривалій кортикостероїдній терапії, діти з гемолітичними анеміями, гемоглобінопатіями.

  • Холера, паразитарні діареї незалежно від віку дитини і тяжкості захворювання.

  • Наявність вторинних бактерійних ускладнень у всіх вікових групах.



Антибактерійна терапія не показана при ГКІ

  • Хворим з легкими, стертими та середньотяжкими формами інфекцій, окрім тих, що перераховані вище.

  • При бактерійному носійстві будь-якої етіології (транзиторне, постінфекційне).

  • Хворим з дисфукцією шлунково-кишкового тракту, яка пов'язана з наслідками ГКІ (дисбіоз кишечника, лактазна недостатність, синдром целіакії, вторинна ферментопатія та інші).



Антибактерійна терапія при відомому збуднику ГКІ





ДІЄТОТЕРАПІЯ

  • Зменшити добовий об’єм їжі на 1/2-1/3, у гострому періоді коліту - на 1/2-1/4.

  • Збільшити кратність годувань до 8-10 разів на добу для грудних дітей, особливо при позивах на блювання.

  • Поступове відновлення харчування.

  • Низьколактозні суміші від 1-4 тижнів до 1,5-2 місяців.

  • Введення у раціон продуктів багатих пектиновими речовинами (печене яблуко, банани, яблучне і моркв’яне пюре).



Пробіотики:

  • Самостійні препарати етіотропної терапії -коли призначення а/б не показано;

  • Домоміжні препарати при антибіотикотерапії.

  • Пробіотики, які містять лакто-, біфідобактерії та пропіоновокислі бактерії.

  • При інвазивних діареях на тлі а/б терапії застосовують самоелемінуючі пробіотики (містять сахароміцети) чи пробіотики, що містять лактобактерії - стійкі чи помірно стійкі до дії а/б.

  • Курс 5-10 днів.



Ентеросорбенти

  • Перевага – “білі”, алюмосилікатні ентеросорбенти.

  • По активності перевершують багато інших ентеросорбентів і є безпечними в дитячому віці.



Препарати цинку

  • Зменшують втрату рідини організмом та загальну тривалість діареї.

  • Дітям віком до 6 місяців - 10 мг на день, дітям віком 6 місяців і більше – 20 мг на день протягом 10-14 днів.

  • На сьогодні в Україні препаратів цинку для дітей не зареєстровано.



Дякую за увагу!



Схожі:

Диференційна діагностика І терапія гострих кишкових розладів у дітей доц. Кафедри педіатрії фпо iconДоц кафедри педіатрії фпо боярчук О. Р
Диференційна діагностика і невідкладна терапія коматозних станів при цукровому діабеті
Диференційна діагностика І терапія гострих кишкових розладів у дітей доц. Кафедри педіатрії фпо iconПародонтит у дітей. Етіологія, патогенез, клініка, діагностика, диференційна діагностика, лікування

Диференційна діагностика І терапія гострих кишкових розладів у дітей доц. Кафедри педіатрії фпо iconХвороби печінки доц. Чонка І.І
Цироз печінки. Патогенез, класифікація. Ускладнення. Клініка ускладнень. Диференційна діагностика
Диференційна діагностика І терапія гострих кишкових розладів у дітей доц. Кафедри педіатрії фпо iconДиференційна діагностика суглобового синдрому у дітей О. Р. Боярчук
З приводу різних хвороб кістково-м‘язової системи щороку в Україні госпіталізується біля 6 людей
Диференційна діагностика І терапія гострих кишкових розладів у дітей доц. Кафедри педіатрії фпо iconДоповідач: Очний аспірант кафедри факультетської педіатрії здму
Моз україни Запорізький державний медичний університет Кафедра факультетської педіатрії вплив алергенспецифічної імунотерапії на...
Диференційна діагностика І терапія гострих кишкових розладів у дітей доц. Кафедри педіатрії фпо iconАртеріальні гіпертензії. Гіпертонічна хвороба. Гіпертонічні кризи. Етіологія. Клініка. Діагностика. Принципи лікування к м. н. Руда М. М. доц. Кафедри проп вн

Диференційна діагностика І терапія гострих кишкових розладів у дітей доц. Кафедри педіатрії фпо iconСпадкові І вроджені захворювання нирок у дітей кафедра педіатрії фпо
Спадкові і вроджені захворювання нирок складають 30% усіх вроджених вад розвитку людини (Л. Пиріг 2007)
Диференційна діагностика І терапія гострих кишкових розладів у дітей доц. Кафедри педіатрії фпо iconСпадкові І вроджені захворювання нирок у дітей кафедра педіатрії фпо
Спадкові і вроджені захворювання нирок складають 30% усіх вроджених вад розвитку людини (Л. Пиріг 2007)
Диференційна діагностика І терапія гострих кишкових розладів у дітей доц. Кафедри педіатрії фпо iconПлан лекції: Визначення поняття карієсу
Класифікації карієсу. Клініка,, діагностика і диференційна діагностика карієсу зубів. Cучасні методи лікування карієсу
Диференційна діагностика І терапія гострих кишкових розладів у дітей доц. Кафедри педіатрії фпо iconЗав кафедри проф. Федорців О.Є. Актуальність
Білково-енергетична недостатність у дітей раннього віку. Етіологія, патогенез, клініка, діагностика, лікування, профілактика Зав...

Додайте кнопку на своєму сайті:
dok.znaimo.com.ua


База даних захищена авторським правом ©dok.znaimo.com.ua 2013
звернутися до адміністрації
dok.znaimo.com.ua
Головна сторінка