Вуглеводи. Біологічні функції вуглеводів. Вуглеводи. Біологічні функції вуглеводів




НазваВуглеводи. Біологічні функції вуглеводів. Вуглеводи. Біологічні функції вуглеводів
Дата конвертації02.03.2013
Розмір445 b.
ТипПрезентации



Вуглеводи. Біологічні функції вуглеводів.

  • Вуглеводи. Біологічні функції вуглеводів.

  • Класифікація вуглеводів.

  • Моносахариди: класифікація, будова молекули, властивості.

  • Олігосахариди: будова, біологічні функції.

  • Гомо- та гетерополісахариди: будова молекули, біологічні функції.







Моносахариди – прості вуглеводи, полігідроксиальдегіди і полігідроксикетони.

  • Моносахариди – прості вуглеводи, полігідроксиальдегіди і полігідроксикетони.

  • Наприклад: глюкоза, рибоза, ксилоза, фруктоза

  • Олігосахариди – вуглеводи молекули яких містять 2-10 моносахаридних залишки.

  • Наприклад сахароза, лактоза, маноза, рафіноза..

  • Полісахариди – вуглеводи молекули яких містять велику кількість моносахаридних залишків

  • Наприклад: целюлоза, крохмаль, глікоген, гепарин.









Стереоізомерія – явище існування декількох просторових ізомері: геометрична, оптична.

  • Стереоізомерія – явище існування декількох просторових ізомері: геометрична, оптична.

  • Оптичні ізомери – це сполуки, які мають один або декілька асиметричних (хіральних) атоми карбону.

  • Енантіомери:

  • – Це просторові ізомери, які відносяться один до одного як предмет і його дзеркальне відображення

  • (D і L конфігурація).

  • – вони повертають площину поляризованого світла в різних напрямках: правоповертаючі – за годинниковою стрілкою (+) і лівоповертаючі (-) – проти годинникової стрілки енантіомери.

  • Діастаріоізомери – оптичні ізомери, які не є дзеркальними відображеннями один одного.

  • Епімери – це оптичні діастеріоізомери, які відрізняються положенням функціональних груп лише біля одного асиметричного атома.

















  • -форма -форма



При розчиненні моносахаридів у воді циклічні -, -фуранозні, піранозні форми і альдозна форми переходять одна в одну. Це явище цикло-оксо-таутомерією.

  • При розчиненні моносахаридів у воді циклічні -, -фуранозні, піранозні форми і альдозна форми переходять одна в одну. Це явище цикло-оксо-таутомерією.

  • Цей процес супроводжується спонтанною змінною величини кута повороту площини поляризованого світла називається мутаротацією,





При окисленні моносахаридів слабкими окисниками утворюються альдонові (гліконові) кислоти. При окисленні глюкози утворюється глюконова кислота.

  • При окисленні моносахаридів слабкими окисниками утворюються альдонові (гліконові) кислоти. При окисленні глюкози утворюється глюконова кислота.



Сильні окисники окисляють моносахариди до дикарбонових кислот (альдарових – цукрових кислот) глюкоза окисляється до гюкарової кислоти.

  • Сильні окисники окисляють моносахариди до дикарбонових кислот (альдарових – цукрових кислот) глюкоза окисляється до гюкарової кислоти.



В біологічних процесах ферменти здатні окислити первину спиртову групу моносахаридів до карбоксильної при цьому утворюються уронові кислоти для глюкози глюкурону кислоту.

  • В біологічних процесах ферменти здатні окислити первину спиртову групу моносахаридів до карбоксильної при цьому утворюються уронові кислоти для глюкози глюкурону кислоту.



При відновленні альдоз і кетоз утворюються багатоатомні спирти (цукрові спирти). Глюкоза відновлюється до сорбітолу.

  • При відновленні альдоз і кетоз утворюються багатоатомні спирти (цукрові спирти). Глюкоза відновлюється до сорбітолу.











- вуглеводи, під час гідролізу яких утворюється ввід 2 до 10 моносахариди.

  • - вуглеводи, під час гідролізу яких утворюється ввід 2 до 10 моносахариди.

  • Дисахариди C12H22O11 – білі кристалічні речовини, солодкі на смак, добре розчині у воді, під час гідролізу яких утворюються два моносахариди.

  • Відновлюючі і невідновлюючі.



Моносахарид + Моносахарид = Дисахарид + Н2O

  • Моносахарид + Моносахарид = Дисахарид + Н2O

  • (Як напівацеталь (Як спирт) (Глікозит )

  • напівкеталь)





Сахароза – не відновлюючий цукор

  • Сахароза – не відновлюючий цукор



Інвертний цкор – еквівалентна кількість глюкози і фруктози, в розчині який утворюється при гідролізі сахарози

  • Інвертний цкор – еквівалентна кількість глюкози і фруктози, в розчині який утворюється при гідролізі сахарози



  • Амілоза



(1,4)-O--D-Глюкоріранозилуронова кислота(1,3)-2-ацетиламідо-2-дезокси--D-глюкопіраноза

  • (1,4)-O--D-Глюкоріранозилуронова кислота(1,3)-2-ацетиламідо-2-дезокси--D-глюкопіраноза

  • Гіалуронова кислота - містить N-ацетилглюкозамін і глюкуронову кислоту зв'язані (1 - 3) і  (1-4) глікозидними зв'язками .

  • Є основою сполучної тканини, міститься у синовіальній рідині, шкірі, хрящах, скловидному тілі ока, пупковині. Синовіальна рідина містить 0.02 – 0.05% гіалуронової кислоти.



Хондроітин сульфат. Складається N-ацетил глюгозамін-6 сульфату і глюкуронової кислоти або L-ідуронової кислоти.

  • Хондроітин сульфат. Складається N-ацетил глюгозамін-6 сульфату і глюкуронової кислоти або L-ідуронової кислоти.

  • (1,4)-O--D-глюкопіранозилуронова кислота-(1,3)-2-ацетоаміно-2-дезокси-6-O-сульфо--D-галактопіраноза



Гепарин. (1,4)-O--D-глюкопіранозилуронова кислота-2-сульфо-(1,4)-2-сульфоамідо-2-дезокси-6-O-сульфо--D-глюкопіраноза

  • Гепарин. (1,4)-O--D-глюкопіранозилуронова кислота-2-сульфо-(1,4)-2-сульфоамідо-2-дезокси-6-O-сульфо--D-глюкопіраноза





  • У м'язах, легенях, селезінці, нирках на білки припадає більше 70-80 % сухої маси; в печінці – 57 %, у мозку – 45 %. Найнижчий вміст білка в кістці і у зубах – 20 і 18 %. Неоднаковий вміст білка і у різних субклітинних органелах. Найбільше білка в гіалоплазмі (внутрішньоклітинний сік). Якщо прийняти загальний білок клітини за 100 %, то на гіалоплазму припадає 40 %. Мітохондрії та мікросоми містять по 20 %, ядро – 12 %, лізосоми – 2 %, пероксисоми – 2,5 %, плазматична мембрана – 1,5 % білка.





Замінні;

  • Замінні;

  • Незамінних;

  • Абсолютно незамінних амінокислот є 8: валін, лейцин, ізолейцин, треонін, лізин, метіонін, фенілаланін і триптофан















Утворення амідів:

  • Утворення амідів:

  • Утворення солей:













































Нуклеїнові кислоти (від лат. nucleus— «ядро») вперше виявлені в 1968 р. швейцарським хіміком Ф. Мішером в ядрах клітин. Пізніше аналогічні речовини були знайдені також у протоплазмі клітин.

  • Нуклеїнові кислоти (від лат. nucleus— «ядро») вперше виявлені в 1968 р. швейцарським хіміком Ф. Мішером в ядрах клітин. Пізніше аналогічні речовини були знайдені також у протоплазмі клітин.

  • Нуклеїнові кислоти забезпечують зберігання й передачу спадкової інформації, беручи безпосередню участь у синтезі клітинних білків.

  • Вони входять до структури складних білків нуклеопротеїдів, які містяться в усіх клітинах організму людини, тварин, рослин, бактерій та вірусів. Кількість нуклеїнових кислот у різних нуклеопротеїдах, крім вірусних, коливається в межах від 40 до 65%



Нуклеїнові кислоти, подібно до білків, являють собою високомо-лекулярні органічні сполуки, проте на відміну від білків, які утворю­ють при гідролізі α-амінокислоти, мономерними одиницями нуклеїнових кислот є нуклеотиди. Тому нуклеїнові кислоти називають ще полінуклеотидами. Мономери нуклеїнових кислот — нуклеотиди — мають також доволі складну будову. При гідролізі нуклеотидів утворюються вуглевод, ортофосфорна кислота та гетероциклічні основи.

  • Нуклеїнові кислоти, подібно до білків, являють собою високомо-лекулярні органічні сполуки, проте на відміну від білків, які утворю­ють при гідролізі α-амінокислоти, мономерними одиницями нуклеїнових кислот є нуклеотиди. Тому нуклеїнові кислоти називають ще полінуклеотидами. Мономери нуклеїнових кислот — нуклеотиди — мають також доволі складну будову. При гідролізі нуклеотидів утворюються вуглевод, ортофосфорна кислота та гетероциклічні основи.





У залежності від природи вуглеводу, що входить до складу нуклеотидів, нуклеїнові кислоти розподіляють на два види дезоксирибонуклеїнові кислоти (ДНК), які містять вуглевод 2-дезокси-D-рибозу, та рибонуклеїнові кислоти (РНК), які вміщують вуглевод D-рибозу.

  • У залежності від природи вуглеводу, що входить до складу нуклеотидів, нуклеїнові кислоти розподіляють на два види дезоксирибонуклеїнові кислоти (ДНК), які містять вуглевод 2-дезокси-D-рибозу, та рибонуклеїнові кислоти (РНК), які вміщують вуглевод D-рибозу.

  • 2-дезокси-D-рибоза та D-рибоза знаходяться в нуклеїнових кислотах у β-фуранозній формі:



  • Гетероциклічні основи, що входять до складу нуклеїнових кислот, є похідними пурину та піримідину.

  • До основ групи пурину відносяться аденін (А)* і гуанін (G):



Основами групи піримідану , урацил (U), тимін (Т) і цитозин (С):

  • Основами групи піримідану , урацил (U), тимін (Т) і цитозин (С):



До складу ДНК входять аденін, гуанін, цитозин і тимін. а до скла­ду РНК аденін, гуанін, цитозин і урацил. Для гуаніну, урацилу, тиміну та цитозину рпягтива лактам-лактимна таутомерія:

  • До складу ДНК входять аденін, гуанін, цитозин і тимін. а до скла­ду РНК аденін, гуанін, цитозин і урацил. Для гуаніну, урацилу, тиміну та цитозину рпягтива лактам-лактимна таутомерія:







Назви нуклеозидів утворюють аналогічно назвам глікозидів. Так, нуклеозид, який складається з рибози та урацилу, називають β-урацилрибофуранозидом, нуклеозид з дезоксирибози і аденіну β-аденіндезоксирибофуранозидом тощо. Проте, частіше застосовують назви, котрі для рибонуклеозидів утворюють з тривіальних назв відповідних нуклеїнових основ із закінченням -идин (-ідин) у піримідинових і -озин у пуринових нуклеозидів, наприклад аденозин, гуанозин, цитидин і уридин:

  • Назви нуклеозидів утворюють аналогічно назвам глікозидів. Так, нуклеозид, який складається з рибози та урацилу, називають β-урацилрибофуранозидом, нуклеозид з дезоксирибози і аденіну β-аденіндезоксирибофуранозидом тощо. Проте, частіше застосовують назви, котрі для рибонуклеозидів утворюють з тривіальних назв відповідних нуклеїнових основ із закінченням -идин (-ідин) у піримідинових і -озин у пуринових нуклеозидів, наприклад аденозин, гуанозин, цитидин і уридин:



У назвах дезоксирибонуклеозидів додатково вводиться префікс дезокси- (дезоксі-), наприклад: дезоксіаденозин, дезоксигуанозин, дезоксицитидин. Винятком є назва нуклеозиду, що складається з дезоксирибози та тиміну тимідин (замість дезокситимідину).

  • У назвах дезоксирибонуклеозидів додатково вводиться префікс дезокси- (дезоксі-), наприклад: дезоксіаденозин, дезоксигуанозин, дезоксицитидин. Винятком є назва нуклеозиду, що складається з дезоксирибози та тиміну тимідин (замість дезокситимідину).



У нуклеїнових кислотах гідроксильна група біля С5' або С3' пентозного залишку нуклеозиду етерифікована ортофосфорною кислотою.

  • У нуклеїнових кислотах гідроксильна група біля С5' або С3' пентозного залишку нуклеозиду етерифікована ортофосфорною кислотою.

  • Складний ефір фосфорної кислоти (фосфат) нуклеозиду назива­ють нуклеотидом.

  • У залежності від природи пентози розрізняють рибонуклеотиди та дезоксирибонуклеотиди.





  • Рідинний хроматограф

  • фірми



Нуклеїнові кислоти являють собою продукти полімеризації моно-нуклеотидів. Нуклеотиди сполучаються в довгі ланцюги за допомогою фосфодіефірних зв'язків, які утворюються за участю гідроксилу при С*' попередньої нуклеотидної ланки та гідроксилу, що належить С ' дальшої нуклеотидної ланки.

  • Нуклеїнові кислоти являють собою продукти полімеризації моно-нуклеотидів. Нуклеотиди сполучаються в довгі ланцюги за допомогою фосфодіефірних зв'язків, які утворюються за участю гідроксилу при С*' попередньої нуклеотидної ланки та гідроксилу, що належить С ' дальшої нуклеотидної ланки.

  • Мононуклеотиди, їх похідні та динуклеотиди присутні в клітинах також у вільному вигляді та виконують важливу роль в обміні речо-вин. В усіх тканинах організму, поряд з нуклеозидмонофосфатами, містяться ди- та трифосфати нуклеозидів.

  • Особливо широко відомі аденозин-5’- фосфат (АМФ), аденозин-5’-дифосфат (АДФ) і аденозин-5'-трифосфат (АТФ).

  • Ці нуклеотиди здатні до взаємоперетворення шляхом фосфорилю-вання (приєднання одного або двох залишків фосфорної кислоти до АМФ) або ж дефосфорилювання (відщеплення одного або двох за­лишків фосфорної кислоти від АТФ). При дефосфорилюванні виділя­ється значна кількість енергії, котра використовується в організмі для проходження тих чи інших біологічних процесів, наприклад, у біо­синтезі білка.



Нуклеїнові кислоти являють собою високомолекулярні гетерополімери, які складаються з залишків ортофосфорної кислоти та рибози або дезоксирибози, що чергуються, сполучених з нуклеїновими основами, котрі виступають у полімерному лан­цюзі як «бокові групи»

  • Нуклеїнові кислоти являють собою високомолекулярні гетерополімери, які складаються з залишків ортофосфорної кислоти та рибози або дезоксирибози, що чергуються, сполучених з нуклеїновими основами, котрі виступають у полімерному лан­цюзі як «бокові групи»



Певна послідовність нуклеотидних ланок у полінуклеотидному ланцюзі називається первинною структурою нуклеїнових кислот.

  • Певна послідовність нуклеотидних ланок у полінуклеотидному ланцюзі називається первинною структурою нуклеїнових кислот.

  • (Просторова орієнтація полінуклеотидних ланцюгів у молекулі називається вторинною структурою нуклеїнових кислот.

  • Вперше вторинну структуру ДНК у вигляді моделі з подвійної спіралі описали американський біохімік Дж. Уотсон і англійський біохімік Ф. Крик (1953 p.). Узагальнивши роботи Л. Полінга, А. Тод-да, Е. Чаргаффа, М. Уілкінса та інших, вони дійшли висновку, що молекула ДНК являє собою дві паралельні правозакручені спіралі (подвійна спіраль), фіксовані між собою ван-дер-ваальсовими силами притягання, що діють вздовж спіралі між ядрами нуклеїнових основ (міжплощинна вертикальна взаємодія). Крім того, вторинна структу­ра стабілізується водневими зв'язками між залишками нуклеїнових основ двох паралельних спіралей.



За моделлю Уотсона та Крика діаметр спіралі 1,8-2,0 нм. Кожний виток спіралі міс­тить 10 пар основ. Крок спіралі складає 3,4 нм. Відстань між площинами основ по вертика­лі дорівнює 0,34 нм. Полінуклеотидні ланцюги нм подвійної спіралі розташовані в протилежних напрямках. На одній нитці подвійної спіралі фосфодіефірні зв'язки утворені за типом 5'-3', а на другій навпаки, за типом 3'-5'.Між піримідиновими та пуриновими нук­леїновими основами паралельних ниток под­війної спіралі ДНК утворюються водневі зв'язки. При цьому аденін утворює зв'язок з тиміном, а гуанін з цитозином. Тому їх називають комплементарними парами (AT і GC). РНК являє собою одинарну спіраль. Вторинна структура РНК має відносно невелику масу.

  • За моделлю Уотсона та Крика діаметр спіралі 1,8-2,0 нм. Кожний виток спіралі міс­тить 10 пар основ. Крок спіралі складає 3,4 нм. Відстань між площинами основ по вертика­лі дорівнює 0,34 нм. Полінуклеотидні ланцюги нм подвійної спіралі розташовані в протилежних напрямках. На одній нитці подвійної спіралі фосфодіефірні зв'язки утворені за типом 5'-3', а на другій навпаки, за типом 3'-5'.Між піримідиновими та пуриновими нук­леїновими основами паралельних ниток под­війної спіралі ДНК утворюються водневі зв'язки. При цьому аденін утворює зв'язок з тиміном, а гуанін з цитозином. Тому їх називають комплементарними парами (AT і GC). РНК являє собою одинарну спіраль. Вторинна структура РНК має відносно невелику масу.

  • Відомі три типи РНК: матрична РНК (мРНК), або інформаційна РНК, рибосомальна РНК (рРНК) і транспортна РНК (тРНК).





Додати документ в свій блог або на сайт

Схожі:

Вуглеводи. Біологічні функції вуглеводів. Вуглеводи. Біологічні функції вуглеводів iconЗастосування вуглеводів Вуглеводи — складова частина клітин усіх живих організмів
Вуглеводи є найпоширенішими органічними сполуками, що підтверджується тим фактом, що більше половини органічного вуглецю на Землі...

Вуглеводи. Біологічні функції вуглеводів. Вуглеводи. Біологічні функції вуглеводів iconБіологічні функції води: біологічні функції води
Найбільшу кількість води  85-90% містять рідкі середовища організму (кров, лімфа, травні соки і ін.)

Вуглеводи. Біологічні функції вуглеводів. Вуглеводи. Біологічні функції вуглеводів iconЛекція. Вуглеводи. План Значення І класифікація вуглеводів. Моносахариди. Стереоізомерія. Циклічні форми глюкози. Хімічні властивості моносахаридів
Вуглеводи входять в склад клітин і тканин всіх рослинних і тваринних організмів. Вони входять в склад їжі, причому потреба людини...

Вуглеводи. Біологічні функції вуглеводів. Вуглеводи. Біологічні функції вуглеводів iconБіохімічні показники обміну вуглеводів у нормі і патології
Вуглеводи це великий клас сполук, що містять моносахариди (типовим прикладом може бути α-d-глкжоза), ди-, оліго- й полісахариди

Вуглеводи. Біологічні функції вуглеводів. Вуглеводи. Біологічні функції вуглеводів iconВуглеводи поділяються: Моносахариди – тріози, треози, пентози і гексози
Вуглеводи велика група первинних продуктів фотосинтезу, які є альдегідо- та кетоспиртами

Вуглеводи. Біологічні функції вуглеводів. Вуглеводи. Біологічні функції вуглеводів iconВуглеводи поділяються: Моносахариди – тріози, треози, пентози і гексози
Вуглеводи велика група первинних продуктів фотосинтезу, які є альдегідо- та кетоспиртами

Вуглеводи. Біологічні функції вуглеводів. Вуглеводи. Біологічні функції вуглеводів iconВуглеводи поділяються: Моносахариди – тріози, треози, пентози і гексози
Вуглеводи велика група первинних продуктів фотосинтезу, які є альдегідо- та кетоспиртами

Вуглеводи. Біологічні функції вуглеводів. Вуглеводи. Біологічні функції вуглеводів iconБіологічні Біологічні
До основних психологічних чинників, що визначають делінквентну поведінку, належать мотиви і потреби

Вуглеводи. Біологічні функції вуглеводів. Вуглеводи. Біологічні функції вуглеводів iconВуглеводи — це сполуки, у яких співвідношення С, Н, о здебільшого відповідають формулі (СН20)п, де п дорівнює трьом І більше. Проте е вуглеводи, в яких співвідношення зазначених елементів дещо інше, а деякі містять також атоми Нітрогену, Фосфору чи Сульфуру.
Нітрогену, Фосфору чи Сульфуру. У клітинах тварин І грибів вуглеводи містяться у незначній кількості (близько 1 сухої маси, у клітинах...

Вуглеводи. Біологічні функції вуглеводів. Вуглеводи. Біологічні функції вуглеводів iconФотосинтез
Фотосинтез процес перетворення вуглекислого газу і води у вуглеводи і кисень під дією енергії сонячного світла. Вуглеводи, що утворюються,...


Додайте кнопку на своєму сайті:
dok.znaimo.com.ua


База даних захищена авторським правом ©dok.znaimo.com.ua 2013
звернутися до адміністрації
dok.znaimo.com.ua
Головна сторінка