Розчини високомолекулярних речовин. Колоїдні розчини


НазваРозчини високомолекулярних речовин. Колоїдні розчини
Дата конвертації02.03.2013
Розмір445 b.
ТипПрезентации


РОЗЧИНИ ВИСОКОМОЛЕКУЛЯРНИХ РЕЧОВИН. КОЛОЇДНІ РОЗЧИНИ


ВМС називаються такі речовини, що мають молекулярну масу від декількох тисяч до мільйона і більше.



Молекули цих сполук з такою великою молекулярною масою (не нижче 10–15 тис.) складаються із сотень і навіть тисяч окремих атомів, зв'язаних один з одним силами головних валентностей. Кожна молекула ВМС представляє гігантське утворення, тому такі молекули прийнято називати макромолекулами. Характерною рисою більшості ВМС є наявність у їхніх молекулах багаторазово повторюваних ланок. Це повторення залежить від ступеня полімеризації. Звідси ці речовини мають ще і другу назву – полімери. Властивості ВМС залежать не тільки від величини молекул, але і від форми молекул. Молекули полімерів бувають лінійні, сферичні, площинні, тривимірні. Так, наприклад, ВМС зі сферичними молекулами (глікоген, гемоглобін), при розчиненні майже не набухають. ВМС із сильно асиметричними лінійними витягнутими молекулами (желатин, целюлоза, її ефіри, каучук і ін.) при розчиненні дуже сильно набухають і утворять грузлі розчини.



Гігантські ланцюговоподібні молекули ВМС по окремих ланках неоднорідні, мають дифільний характер. Окремі ланки складаються з атомних груп, що мають полярний характер. До числа полярних груп належать –СООН, -NН2 і ін. Ці радикали добре взаємодіють з полярними рідинами (водою, спиртом і ін.) – гідратуються інакше кажучи, вони гідрофільні. Поряд з полярними макромолекула може містити неполярні гідрофобні радикали: -СН3, -СН2, -С6Н5 і ін., що можуть сольватуватися неполярними рідинами (бензол, петролейний ефір і т.п.), але не можуть гідратуватися. У природних ВМС майже завжди переважають полярні групи, тому, потрапляючи у воду, вони поводяться як гідрофільні речовини: чим більше полярних ділянок у молекулі ВМС, тим краще вони розчинні у воді.



ВМС відносяться до істинних розчинів тому, що:

  • у цих розчинах лікарські речовини дисперговані до стану молекул;

  • тому, що при розчиненні ВМС розчини цих речовин утворюються самовільно, не вимагаючи спеціальних добавок, щоб утворився розчин;

  • розчини ВМС гомогенні;

  • вони є термодинамично врівноваженими системами;

  • для розчинів ВМС характерний броуновський рух;

  • ВМС у розчині диспергуються до молекул, які видно в ультрамікроскоп;

  • для розчинів ВМС характерна відсутність явища Тиндаля, тобто при проходженні пучка світла через розчин не спостерігається відхилення променя світла.



Ознаки, які поєднують ВМС з колоїдними розчинами:

  • великий розмір молекул;

  • низький осмотичний тиск у порівнянні з осмотичним тиском низькомолекулярних сполук, так як число часток більше;

  • мала дифузійна здатність;

  • розчини ВМС не здатні до діалізу;

  • розчини ВМС можуть змінюватися під впливом зовнішніх факторів (додавання електролітів, зміна температури й ін.).





КЛАСИФІКАЦІЯ ВМС:

  • Природні:

  • Білки;

  • Ферменти;

  • Пектини;

  • Камеді;

  • Полісахариди;

  • Рослинні слизи;

  • Сухі і густі екстракти;

  • Смоли.



Особливості приготування розчинів МЦ.

  • МЦ поміщають у підставку, додають гарячу воду половину від необхідної кількості, вказаної в рецепті. При цьому целюлоза змочується і набрякає. Коли температура знижується до кімнатної, додають іншу воду, розмішують мішалкою до повного розчинення. При відсутності мішалки МЦ залишають на ніч (навіть у холодильнику) і набряклу масу розмішують скляною паличкою. Р-ни МЦ можна стерилізувати, але при тривалому збереженні можуть піддаватися мікробному псуванню.



Білкові речовини або білки також відносяться до природних ВМС. Вони являють собою високомолекулярні органічні сполуки, складні молекули яких побудовані з амінокислот. Молекулярна маса білків коливається в межах від 27 000 до 7 млн. При розчиненні у воді білки утворюють істинні розчини. У воді молекули білків дисоціюють на іони. Ця дисоціація може проходити по кислотному або основному типові, в залежності від рН середовища.



Пепсин отримується шляхом спеціальної обробки слизових оболонок шлунку свиней і змішаних з цукровою пудрою. Це білий, злегка жовтуватий порошок солодкого смаку зі слабким своєрідним запахом. Застосовується при розладах травлення (ахілії, гастритах, диспепсії й ін.). Трипсин одержують з підшлункових залоз великої рогатої худоби. Це білок з молекулярною масою 21000. Може бути в двох поліморфних формах: кристалічної й аморфної. Трипсин кристалічний застосовується зовнішньо в очних краплях; у концентрації 0,2–0,25% при гнійних ранах, пролежнях, некрозах для парентерального застосування. Це білий кристалічний порошок, без запаху, легко розчинний у воді, ізотонічному розчині натрію хлориду. Хімотрипсин – суміш хімопсину і трипсину, рекомендується тільки для місцевого застосування у воді 0,05–0,1–1% розчинів при гнійних ранах, опіках.



Гідролізин отримують гідролізом крові тварин, входить до складу протишокових рідин. Амінопептид – отримують також при гідролізі крові тварин, застосовується для підживлення виснажених організмів. Застосовується внутрівенно, рекомендується і ректальний спосіб введення. Коллаген є основним білком сполучної тканини, складається з макромолекул, що мають триспіральну структуру. Головним джерелом коллагена служить шкіра великої рогатої худоби, в якій його міститься до 95%. Коллаген одержують шляхом лужно-солевою обробкою спілка. Коллаген застосовують для покриття ран у виді плівок з фурациліном, кислотою борною, олією обліпиховою, метилурацилом, також у виді очних плівок з антибіотиками. Застосовуються губки гемостатичні з різними лікарськими речовинами. Коллаген забезпечує оптимальну активність лікарських речовин, що зв'язано з глибоким проникненням і тривалим контактом лікарських речовин, включених у коллагеновую основу, із тканинами організму З білків застосовується ще лецитин як эмульгатор. Він міститься в яєчному білку. Має хороші емульгуючі властивості, може застосовуватися для стабілізації лікарських форм для ін'єкцій.



Желатин медичний також відноситься до групи білків, опис цієї речовини приведено в ДФ ІХ на стор. 309. Це продукт часткового гідролізу коллагену і казеїну, який міститься в кістах, шкірі і хрящах тварин. Являє собою безбарвні або злегка жовтуваті просвічувані гнучкі листочки або дрібні пластинки без запаху. Застосовується всередину для підвищення згортання крові і зупинки шлунково-кишкових кровотеч. 10% р-ни желатину використовують для ін'єкцій. Р-ни желатину у воді і гліцерині використовують для при готування мазей і суппозиторіїв. Желатоза – продукт гідролізу желатину. Представляє злегка жовтуватий гігроскопічний порошок. Використовується для стабілізації гетерогенних систем (суспензій і емульсій). Обмежено розчинна у воді. Фармагель А и Б – це продукти гідролізу желатину, що розрізняються по ізоелектричних точках. Фармагель А має при рн – 7,0 , фармагель Б – при рн 4,7. Використовуються як стабілізатори в гетерогенних системах. Недоліки желатину, желатози і фармагелей: їхні розчини швидко піддаються мікробному псуванню.



Органічні синтетичні ВМС

  • Карболанцюгові

  • Гетероланцюгові



Карболанцюгові сполуки – це сполуки, в яких основні полімери ланцюга побудовані з атомів вуглецю. Ці сполуки одержують полімеризацією вихідних продуктів.

  • Полівініловий спирт ПВС (полівінол)

  • Поліетиленоксид (ПЕО) або поліетиленгліколь (ПЕГ)

  • Полівінілпірилідон

  • Поліакриламід.

  • Карбопол

  • Силікони

  • Похідні сорбіту – це спени і твіни.



За властивістю переходити в розчин ВМС розділяють на:

  • Необмежено набрякаючі

  • Обмежено набрякаючі



Якщо процес переходу від набрякання до розчинення відбувається самовільно, то такі ВМС називаються необмежено набрякаючі. До них відносяться: деякі камеді, слизи, білок, пепсин, трипсин, полівініловий спирт, полівінілпирролідон і ін. (тобто молекули зі сферичною формою). Якщо процес переходу від набрякання до розчинення відбувається тільки при визначених факторах (температура і т.д.), то такі ВМС називаються обмежено набрякаючі. До них відносяться: желатин, крохмаль і ін. з лінійною формою молекули.



Rp.: Solutionis Acidi Hydrochloridi 2% 200 ml Pepsini 3,0 M. D. S. По одній столовій ложці 3 рази в день. Перше, що треба зробити, це розрахувати кількість хлористоводневої кислоти. В даному випадку потрібно взяти кислоти хлористоводневої 4 мл (8.3%), а її розведення 1:10 – 40 мл і води 160 мл. При цьому треба враховувати, що пепсин руйнується в сильнокислому середовищі, тому спочатку готують слабкий розчин НС1 шляхом змішування 160 мл води і 40 мл розведеної кислоти (1:10). Потім в цьому розчині розчиняють 3,0 пепсину.



Rp.: Solutionis Gelatinae 5% 50,0 D. S. По 1 столовій ложці через 2 години. Відважують 2,5 сухого желатину, поміщають в таровану фарфорову чашку, заливають від 4 до 10 кратної кількості холодної води і залишають набрякати на 30–40 хв. Потім додають іншу воду і суміш ставлять на водяну баню при и при перемішуванні досягають, щоб желатин цілком розчинився і вийшов прозорий розчин. Доводять водою до необхідної маси. Отриманий розчин проціджують через вату або марлю.



Rp.: Solutionis Amyli 2% 100,0 D. S.: На 2 клізми. або може бути просто виписано: Rp.: Mucilagnis Amyli 100,0 D. S.: На 2 клізми. 2 частини крохмалю змішують з 8 частинами холодної води, при збовтуванні вливають в 90 частин киплячої води. Помішують, нагріваючи до кипіння. У разі потреби, можна процідити через марлю. Готують ex tempore. Розчини нестійкі, піддаються мікробному псуванню.



Протаргол – (срібло білкове, Argentum proteinicum) це аморфний порошок коричнево-жовтого кольору, без запаху, слабко гіркого і злегка в'язкого смаку, легко розчинний у воді, є захищеним колоїдним препаратом срібла, містить 7,6 – 8,3% (у середньому 8%) окисі срібла. Роль захисного колоїду виконують продукти гідролізу білка (альбумінати). При виготовленні розчинів протарголу використовується його здатність набухати, завдяки змістові великої кількості (близько 96%) білка. Після набрякання протаргол самовільно переходить у розчин. Протаргол насипають тонким шаром на поверхню води очищеної в фарфоровій чашці чи в широкогорлій підставці і залишають на 10 хвилин. Збовтувати розчин протарголу не рекомендується, тому що при збовтуванні порошок злипається в грудки, утворюється піна, що обволікає частки протарголу і сповільнює його пептизацію.



Колларгол – (срібло колоїдне, Argentum colloidale ) – це або синювато-чорні пластинки з металевим блиском, розчинний у воді, містить 70% окису срібла і 30% продуктів гідролізу білка (натрієві солі мезальбінової і протальбінової кислот), що виконують роль захисного колоїду. У зв'язку з малою кількістю білка (близько 30%) відбувається повільне розчинення препарату у воді. Тому для прискорення розчинення можна застосовувати 2 способи готування розчину, у залежності від концентрації прописаного розчину. 1. У флакон для відпуску профільтрувати 200 мл води очищеної додати коларгол і вміст склянки струшувати до повного переходу коларголу в розчин. ( при концентрації коларголу до 1%). 2.Якщо приходитися готувати розчини в концентрації більше 1 %, то раціонально застосовувати такий спосіб: коларгол вносять у ступку додають невелику кількість води, суміш залишають на 2–3 хвилини для набрякання, розтирають, а потім при помішуванні додають кількість води, що залишилася. У разі потреби розчин коларголу можна процідити через жмутик вати, промити гарячою водою. Розчин світлочутливий, тому варто відпускати в скляному флаконі жовтогарячого скла.



Іхтіол – це амонієва сіль сульфокислот сланцевої олії. Це майже чорна або бура сироподібна рідина своєрідного різкого запаху і смаку. Розчинний у воді, гліцерині, спирто-ефирній суміші. Водні розчини при збовтуванні сильно піняться. Rp.: Solutionis Ichthyoli 1% 200 ml D. S.: Для примочок. Розчин для зовнішнього застосування природного захищеного колоїду. Іхтіол відважують у старовану фарфорову чашку 2,0 , поступово додають 198 мл води при безперервному помішуванні скляною паличкою або маточкою, потім проціджують у флакон для відпуску.



Rp.: Solutionis Ichthyoli 1% 200 ml Glycerini 10,0 Misce. Da. Signa: Для примочок. Даний препарат – водно-гліцериновий колоїдний розчин для зовнішнього застосування з пахучим захищеним колоїдом і в’язкою рідиною гліцерином. У старовану підставку відважують 10,0 гліцерину і відмірюють 100 мл води очищеної, збовтують до однорідності. Іхтіол відважують у старовану порцелянову чашечку, потім додають частками розчин гліцерину у воді і розтирають товкачиком іхтіол до повного розчинення, залишивши в підставці частину водно-гліцеринового розчину. Отриманий розчин іхтіолу проціджують через пористий ватний тампон вати у флакон для відпуску обсягом 150 мл. Порцелянову чашку обполіскують залишком водно-гліцеринового розчину. Флакон закупорюють і оформляють етикетками «Зовнішнє» і «Зберігати в прохолодному місці».



Rp.: Solutionis Ichthyoli 10% 100 ml Kalii iodidi 2,0 Misce. Da. Signa: По 2 столові ложки на мікроклізму. У даному випадку необхідно обрати оптимальний варіант технології, щоб уникнути коагулюючої дії калію йодиду. З цією метою його доцільно додати до іхтіолу у виді водного розчину. Зважують у старовану фарфорову чашку 10,0 іхтіолу і частинами при помішуванні додають 80 мл води очищеної. Розчин проціджують у флакон для відпуску, у який відмірюють 10 мл 20% розчину калію йодиду і збовтують до однорідності.



Розчини напівколоїдів

  • - Це такі системи, що при одних умовах є справжніми розчинами, а при інших (при зміні концентрації дисперсної фази) стають золями (у колоїдному стані).

  • У цьому випадку речовина (дисперсна фаза) одночасно складається з молекул, іонів і різних агрегатів у виді міцел різної дисперсності. Міцели утворюються в результаті асоціації молекул розчиненої речовини.

  • При цьому підвищується концентрація розчиненої речовини, що сприяє збільшенню колоїдної фракції. З підвищенням температури, навпаки, більш важким стає міцелоутворення, оскільки послабляються міжмолекулярні зв'язки, і підсилюється молекулярно-кінетичний рух. До таких розчинів, що застосовується в медичній практиці, відносяться розчини танідів, мил, деяких органічних основ (етакридину лактат).

  • Внаслідок різко вираженої поверхневої активності напівколоїди легко адсорбуються на неполярних поверхнях і гідролізують їх.



Rp.: Tannini 3,0 Aquae purificatae 100 ml Misce. Da. Signa: Для змочування шкіри при опіках. Розчин для зовнішнього застосування, до складу якого входить танін, що відноситься до напівколоїдів (концентрація його 3%). У підставку відмірюють 98,2 мл теплої очищеної води й у ній розчиняють 3,0 таніну (КУО = 0,61). Розчин проціджують через ватний тампон у флакон для відпустку.



Дякую за увагу!



Схожі:

Розчини високомолекулярних речовин. Колоїдні розчини iconТехнологія розчинів високомолекулярних сполук. Колоїдні розчини
Технологія розчинів високомолекулярних сполук. Колоїдні розчини вмс називаються такі речовини, що мають молекулярну масу від декількох...
Розчини високомолекулярних речовин. Колоїдні розчини iconВчення про розчини. Колігативні властивості розчинів План Розчини. Кількісний склад розчинів
Розчини -гомогенні системи змінного складу, що складаються з двох або більше компонентів та продуктів їх взаємодії
Розчини високомолекулярних речовин. Колоїдні розчини iconПриготування рлф із стандартними фармакопейними рідинами. Неводні розчини
Розведення спирту етилового Стандартні фармакопейні рідини являють собою водні розчини лікарських речовин у строго визначених концентраціях,...
Розчини високомолекулярних речовин. Колоїдні розчини iconРозчини. Колігативні властивості розчинів План
Розчини це гомогенні, термодинамічно стійкі системи з двох чи більше компонентів
Розчини високомолекулярних речовин. Колоїдні розчини iconРозчини електролітів. Електроліти в організмі людини План
Розчини слабких електролітів характеризуються: ступенем дисоціації α: константою дисоціації Кд: Положення теорії електролітичної...
Розчини високомолекулярних речовин. Колоїдні розчини iconТема лекції: Розчини для ін'єкцій зі стабілізаторів (частина 1) Автор: канд фарм наук, доц. Г. Р. Козир
Стабілізація розчинів речовин солей, які утворені сильною кислотою і слабкою основою
Розчини високомолекулярних речовин. Колоїдні розчини iconФізико-хімія високомолекулярних сполук (вмс) план загальна характеристика вмс. Розчинення вмс
До високомолекулярних речовин (вмр) відносять сполуки з молекулярною масою 104-106 І вище
Розчини високомолекулярних речовин. Колоїдні розчини iconПлан лекції приготування рлф із стандартними фармакопейними рідинами
Розведення спирту етилового Стандартні фармакопейні рідини являють собою водні розчини лікарських речовин у строго визначених концентраціях,...
Розчини високомолекулярних речовин. Колоїдні розчини iconТема лекції
Лз в спеціальних контейнерах під тиском газу, що містять одну або більше діючих речовин; вони являють собою розчини, емульсії або...
Розчини високомолекулярних речовин. Колоїдні розчини iconРозчини Узагальнити та закріпити знання про розчини, їх класифікацію, розчинність; систематизувати теоретичні знання, необхідні для розв’язування розрахункових задач на обчислення масової частки розчиненої речовини
Узагальнити та закріпити знання про розчини, їх класифікацію, розчинність; систематизувати теоретичні знання, необхідні для розв’язування...

Додайте кнопку на своєму сайті:
dok.znaimo.com.ua


База даних захищена авторським правом ©dok.znaimo.com.ua 2013
звернутися до адміністрації
dok.znaimo.com.ua
Головна сторінка